Судова психологія

Психологічні аспекти професіограми судді.

Професія судді є однією з найскладніших юридичних професій. У його діяльності реалізується значна кількість спеціальних якостей і навиків особистості, що, приведені у систему, органічно входять у структуру особистості судді і визначають його творчий потенціал і індивідуальний стиль діяльності.

Засновник судової етики О. Ф. Коні, не особливо вірячи в можливість реалізації в судах царської Росії викладених їм моральних засад при здійсненні правосуддя, стверджував, що саме їм належить у майбутньому першочергова роль у дослідженні умов та обставин судового процесу. Він сподівався, що «центр уваги у вченні про судочинство переноситься з проходження процесу на етичну і суспільно-правову діяльність судді у всіх її розгалуженнях».

Центральне місце в судовій етиці, у судовій діяльності О. Ф. Коні завжди відводив особистості судді. Адже будь-які правила діяльності можуть втратити свою силу і значення в недосвідчених, грубих, несумлінних руках, а найобміркованіший і найсправедливіший кримінальний закон перетворюється на ніщо при неналежному судочинстві. Виходячи з цього, О. Ф. Коні вважав, що вивчення судочинства в тій його частині, що стосується судової діяльності, повинно мати своїм предметом не лише властивості й умови цієї діяльності, але й поведінку судді стосовно осіб, із якими він контактує внаслідок своєї діяльності.

Здійснення суддівських обов'язків – один із психологічно найскладніших видів людської діяльності, що вимагає поєднання всіх духовних і фізичних сил, уміння аналізувати і зважувати. Тому жодний суддя, що навіть має належну професійну підготовку і великий досвід практичної роботи, не застрахований від помилок.

Головне - відшукати об'єктивну істину, правильно відобразити у своїх висновках істотні для справи факти.

Професійна діяльність судді детально і жорстко регламентована законом. Суддя наділений владними повноваженнями, застосовує владу від імені держави, а це розвиває професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій.

Судові справи надзвичайно різноманітні як за обсягом, так і за характером (кримінальні, цивільні, адміністративні). Різноплановість роботи судді припускає широке загальне і юридичне утворення, вміння приймати рішення в найрізноманітніших ситуаціях.

Головним завданням суду є винесення справедливого вироку в справі на підставі глибокого і всебічного дослідження доказів і відповідно до чинного законодавства (ст. 301 УПК). Судовий процес справляє також виховний вплив на усіх, хто бере участь або є присутнім на ньому, а також на значні групи населення за межами суду.За порівняно короткий період судового слідства судді повинні одержати вичерпну характеристику підсудного, що відображує його особистість у всьому різноманітті його відносин із навколишнім соціальним середовищем. У цій характеристиці повинен бути правильно намічений соціальний прогноз розвитку даної особистості і визначені (у суворій відповідності з законом) соціальні засоби впливу на людину з метою ресоціалізації. Таким чином, винесення справедливого вироку повинно стати початком вирішення конфлікту особистості з суспільством.

У ході судового слідства ретельно перевіряється об'єктивність інформації, зібраної на попередньому слідстві. Результати судової діяльності залежать не тільки від індивідуальних рис самих судів, але й від ефективності роботи суддівської групи і діяльності інших учасників процесу. Висока якість розгляду кримінальних справ безпосередньо пов'язана з культурою ведення судового процесу. Суд застосовує закон в умовах гласності і наочності для населення. Ця обставина покладає на суддю особливий обов’язок – забезпечити максимальні умови для підвищення рівня правосвідомості громадян з метою виховання в дусі законослухняної поведінки не лише особи, що притягується до судової відповідальності, але і всіх громадян, що виявилися в орбіті діяльності суду або інформованих про цю діяльність.

Судді впливають на ряд аспектів суспільної думки:

• формують у громадян правосвідомість;

• кримінальні процеси створюють соціально-психологічну атмосферу невідворотності покарання;