Судова психологія

План

1. Психологічний фактор та правосуддя: практичні аспекти їх взаємодії

2. Специфіка професійної правосвідомості: її рівні, види та характерні риси

3. Співвідношення юридичної та судової психології. Функції судді у суспільстві

4. Психологічні аспекти професіограми судді

Психологічний фактор та правосуддя:

практичні аспекти їх взаємодії.

Розглядаючи цивільні та кримінальні справи, суд зустрічається з різноманітними складними життєвими ситуаціями, які характеризуються: непередбаченою поведінкою учасників, заплутаністю вихідних даних про істинний перебіг подій, складністю емоційних станів задіяних осіб, довільним чи спонтанним наміром учасників судового процесу ввести суд в оману і т. ін. Справа ускладнюється тим, що часто кожна із сторін-учасниць впевнена у своїй правоті і наполягає на тому, що саме її дії відповідають букві і духу Закону, про зміст чи існування якого ця Сторона, можливо, навіть не мала уяви під час скоєння дій, які, зрештою, і призвели до судового процесу.

Конкретні приклади

1. ДТП. Внаслідок зіткнення двох автомобілів загинув пасажир. Обом сторонам заподіяно значні матеріальні збитки. Судом встановлено факт порушення дорожнього руху обома учасниками аварії. Водночас було з’ясовано, що один з водіїв раптово, під час руху, захворів гострим інфекційним захворюванням. В нього раптом піднялася висока температура і він, відчуваючи, що втрачає контроль над засобом пересування, намагався якнайшвидше повернутися в гараж неабиякого значення і вплинути на встановлення міри провини конкретного учасника ДТП. Адже фізичний і психічний стан людини в екстремальній ситуації визначає конкретні психічні і подієві параметри її перебігу, індивідуальну швидкість реакції, здатність вірно оцінити умови, що змінюються, прийняти адекватне рішення тощо. Звісно, вказані обставини потребують з’ясування, доведення, врахування. Але одних пояснень, свідчень чи інтуїції судді тут недостатньо. В такому випадку судова постанова може ґрунтуватися на вірогідному, а не доведеному висновку, що суперечить найважливішому принципу українського правосуддя – принципу об’єктивності істини. Запобігти цьому можна, лише враховуючи можливості сучасної психологічної науки, основою якої є загальна психологія. Саме на загальній психології базується теорія і практика судової експертизи. Саме положення і здобутки загальної психології лежать в основі як аналізу діяльності судді, так і аналізу його особистості.

2. Типовий шлюборозлучний процес. Цілком благополучні в матеріальному плані люди вирішили розлучитися. Але для хлопчика 11 років, якому доведеться вибирати, з ким йому залишатися, ситуація набуває драматичного забарвлення. І тут навіть досвідчені судді часто зазнають труднощів. які, до речі, далеко не завжди доводяться традиційними способами аргументації, поясненням сторін, свідченнями свідків тощо. Виникають не тільки судово-правові, а й етичні, медико-психологічні, особистісне значущі питання: проживання з ким із батьків буде більшою мірою сприяти інтересам дитини? Які мотиви спонукали подружжя порушити справу про розлучення? Хто з подружжя має більший вплив і якої якості цей вплив на дитину? Чи можна запобігти і як саме додаткового емоційного травмування дитини і вразливішої із сторін у шлюборозлучному процесі?

Відповідь на ці та інші питання, що повинні бути подані в ході судового розгляду, потребують не тільки суто професійної підготовки та життєвого досвіду від судді, а й належних психологічних знань.

Заключення експерта-психолога, як відомо, не має для суду наперед встановленої сили, але в даному випадку важливе дещо інше, а саме те, що, безперечно, стосується компетенції судді. Саме суд повинен оцінити за юридичними критеріями етичний (моральний), гносеологічний (науково доведений) і психологічний (що враховує психологічну специфіку ситуації та її учасників) аспекти заключення. Отже, суддя повинен бути досить компетентним в сфері загальнопсихологічних знань.