МОРАЛЬНИЙ ВИБІР ОСОБИСТОСТІ

Ці загальні положення конкретизуються стосовно проб¬леми морального вибору таким чином, що історичний роз¬виток суспільства, його матеріальний базис визначає діа¬пазон морального вибору, а пізнання необхідності — це передусім здатність приймати рішення у відповідності з існуючими в суспільстві системами моральних норм і цін¬ностей, що історично склалися на основі даного базису.

Саме такий підхід дав підставу В. І. Леніну ствер¬джувати, що «ідея детермінізму, встановлюючи необхід¬ність людських вчинків... анітрохи не знищує ні розуму, ні сумління людини, ні оцінки її дій. Зовсім навпаки, тіль¬ки при детерміністичному погляді й можлива послідовна і правильна оцінка, а не звалювання чого завгодно на свобідну волю». Таким чином, Ленін вважав, що визнання зумовленості духовно-морального самовизначення індиві¬дів усталеними в суспільно-історичному житті соціальни¬ми й матеріальними умовами не заперечує значення сво¬боди людських дій. Така детермінація людських вчинків є соціальною детермінацією, що являє собою складну за¬лежність, яка визначає загальні умови, чинники та цілі індивідів, а також різні соціальні структури, котрі впли¬вають на індивідів.

Однак неважко помітити, що свобода індивідуального буття та вибору людиною своїх учинків за такого підходу зводиться лише до здатності реалізувати в діяльності са¬ме те, що представлене як певний потенціал функцій, ро¬лей, норм, тобто фактично існуючих можливостей вибору варіантів, тоді як суть усієї моральної проблематики кри¬ється в моральному ставленні людини до цих можливос¬тей, у її індивідуальному переживанні й творенні нових можливостей.

Звичайно, для людини дуже важливо в процесі самореалізації здійснити свої наміри, цілі, та ще важливі¬ше усвідомити, які це цілі й наміри, в якому відношенні вони перебувають щодо самої особистості. За будь-яких обставин особистість може зайняти певну позицію щодо них, узяти на себе відповідальність за свою долю. Отже, сам вплив обставин на людину опосередковується пози¬цією людини щодо них. Актом самого вибору особистість не тільки демонструє особисту позицію, а й по суті обґрун¬товує її, оскільки це є вибір моралі, цінностей, які стоять за нею. «Все людське зумовлене. Та власне людським во¬но стає лише тоді й остільки, коли й оскільки воно підно¬ситься над своєю власною зумовленістю, долаючи її. Тим самим людина взагалі є людиною тоді й остільки, коли й оскільки вона як духовна істота виходить за межі свого тілесного та душевного буття» ',— так розглядає свободу морального вибору відомий спеціаліст із питань психоло¬гії особистості австрійський учений В. Франкл.Звертаючи увагу на те, що людина — це істота, котра постійно вирішує, чим вона буде в наступний момент, В. Франкл вважає, що прийняття такого рішення—акт не тільки свободи, а й відповідальності. Це відповідальність за аутентичність буття людини, за правильне знаходження та реалізацію нею сенсу свого життя. По суті це відпові¬дальність за своє життя. В. Франкл пише: «...Людина як духовна істота не тільки стикається з тим, що вона проти¬стоїть світові (як зовнішньому, так і внутрішньому), а й займає позицію щодо нього. Людина завжди може якось «ставитися», якось «поводиться» стосовно світу». І далі: «В кожну мить свого життя людина займає позицію як щодо природного та соціального оточення, зовнішнього се¬редовища, так і щодо вітального психофізичного внутріш¬нього світу, до внутрішнього середовища. Й те, що може протистояти всьому соціальному, тілесному й навіть пси¬хічному в людині, ми й називаємо духовним у ній».

Додамо, що саме в цьому протистоянні проявляється унікальність і неповторність індивідуального існування, щонайвищий рівень суб'єктивності. Доречно згадати, що радянський психолог С. Л. Рубінштейн виокремив два основних способи існування людини. Перший — життя як безпосередній, майже природний процес, де «моральність існує як цнотливість», і життя, опосередковане появою рефлексії над власним буттям, свідомим вибором. «Це ви¬рішальний, поворотний момент,— пише С. Л. Рубін¬штейн.— Тут кінчається перший спосіб існування. Тут починається або шлях до душевної спустошеності, до нігі¬лізму, до морального скептицизму, до цинізму, до мораль¬ного розпаду (або в менш гострих випадках до моральної нестійкості), або другий шлях — до побудови морального життя на новій, свідомій основі» '.

Інакше кажучи, осмисленість життя у своїй суб'єктив¬ній безпосередності проявляється як цілісні особистісні пе¬реживання, що включають почуття, в тому числі й почут¬тя відповідальності, волю, інтелект, спрямовані на певні моральні цінності, котрі й дають змогу людині позитивно розцінювати як свій конкретний вибір у конкретній ситуа¬ції, так і в цілому власне життя.

Список літератури

1. Анисимов С. Ф. Мораль и поведение. М., 1985.

2. Араб-Огльі А. Обозримое будущее. Социальные последствия НТР. год 2000. М., 1986.

3. Бакштановский В. Й. Моральный вибор личности: цели, средства, результаты. Томск, 1977.