МОРАЛЬНИЙ ВИБІР ОСОБИСТОСТІ
В історії філософсько-етичної думки одне з визначаль¬них місць належить проблемі свободи морального вибору людиною дій і вчинків, що відрізняються від соціально-масової поведінки більшості. Будучи однією з вічних тем у діалозі різних епох і культурних традицій, ця проблема, певно, як ніяка інша несла на собі відбиток різних ідей і суперечливих суджень, політичних і теоретичних спекуляцій, завжди залишаючись при цьому глибоко життєвим питанням, що зачіпає долі людей загалом і кожної особи¬стості зокрема. Адже людині доводиться постійно вибира¬ти у відповідності з індивідуальними життєвими орієнти¬рами, коли об'єктивні обставини пропонують кілька варі¬антів учинку й треба віддати перевагу одному всупереч усій решті.
В суспільному житті людина стикається з багатоманіт¬ністю форм поведінки, часто з протилежними, взаємно не-узгоджуваними способами життя та суспільної практики. Й те, що людина приймає як свою власну лінію поведін¬ки, породжує неминучі питання про «правоту» людини, про «моральну позицію», «відповідальність», «вину», на¬віть тоді, коли ця «вина» колективна, розділена з іншими. Можна зробити висновок, що суб'єкт морального вибору багатоманітний: це й індивід, котрий вибирає той чи ін¬ший вчинок у міжособистісних стосунках; це й великі со¬ціальні групи, такі як клас, нація, суспільство в цілому, політичні партії; сюди ж можна залічити й різні так зва¬ні малі групи, формальні й неформальні, котрі, будучи включеними в різні сфери суспільного життя, роблять свій, нерідко істотний внесок, визначаючи перспективу розвитку cуспільства та його культури.
Багатоманітний також і об'єкт морального вибору — це й вибір одиничного вчинку, ідеалів; це й задум життя, й лінія поведінки; й цілі, які можуть мати принципово про¬тилежний характер вибору між добром і злом, гідним і негідним, правдою й брехнею, й засоби реалізації цих ці¬лей, і т. п.
Особливості розвитку сучасного світу і його культури, виникнення глобальних проблем людства з граничною яс¬ністю дають змогу людині усвідомити масштабність і ва¬гомість такого об'єкта морального вибору, як орієнтація культури, а отже, й спрямованість діяльності людини в культурі, в результаті якої наявність, чи відсутність гума¬ністичного змісту цієї діяльності веде, відповідно, або до гармонії світу людини й світу природи, або, по суті, до відходження в небуття, тобто до знищення людством самого себе.
Сама можливість вибору й такий широкий діапазон його об'єкта визначаються тим, що людина володіє відміт¬ною родовою рисою — здатністю до духовно-морального самовизначення, в якому сам феномен вибору відіграє ви¬рішальну роль, оскільки допомагає людині піднестися над обставинами, вийти за межі безпосередньої необхідності, диктованої цими обставинами поведінки. Вибір стає стрижнем людської моральності, а міра моральної свобо¬ди вибору, переваг, прийняття чи неприйняття як зовніш¬ніх умов свого існування, так і внутрішніх засад поведін¬ки виступає одним із найсуттєвіших факторів у духовному житті людини, в її моральній культурі.
Вимога моральності завжди звернена до свідомості й волі людини й передбачає її здатність «переступити свої межі», «панувати над самою собою».
Та чи можливе це? Чи можлива свобода, якщо добре відомо, що людині досить важко абстрагуватися від тих історично сформованих культурних традицій, які справля¬ють визначальний вплив у формуванні конкретної особисто¬сті? Чи не виключає в такому разі зумовленість ви¬бірної ситуації ролі особистого рішення?
В історії суспільної думки свобода традиційно розгля¬далася в її співвідношенні з необхідністю й була не тільки предметом невичерпного інтересу мислителів, а й каменем спотикання для них протягом тисячоліть. Філософське ви¬рішення цієї проблеми має практичну вагу для оцінки дій і вчинків людини, воно визначає розуміння моралі та пра¬ва, оскільки неможливо вести мову про моральну й право¬ву відповідальність особистості за свої вчинки без ви¬знання її свободи. Якщо люди не володіють свободою, а діють тільки з необхідності, питання про їхню відпові¬дальність за свій вибір втрачає сенс, а життєва ситуація постає для них завжди однозначною, приреченою, фаталь¬ною, такою, що не дає можливостей розширення діапазо¬ну вибору.
Однією з умов свободи морального вибору є варіатив¬ність поведінки, тобто наявність діаназону об'єктивних можливостей порівнювати й віддавати перевагу одним учинкам перед іншими, а також здатність свідомо визна¬чати свою лінію життя, тобто суб'єктивні спроможності особистості вибирати.
Складність вирішення проблеми свободи й необхіднос¬ті полягає передусім у тому, щоб відповісти на питання: від чого залежать можливості та спроможності особистос¬ті вибирати? Мають вони об'єктивний чи суб'єктивний ха¬рактер? Відповідь на ці питання завжди визначалася по¬зицією філософа, мислителя стосовно природи людини та її місця у світі.Широко вживане у філософсько-етичних дослідженнях словосполучення «природа людини» відображало впевне¬ність як філософії, так і в її особі всієї культури, що по¬родила її, в тому, що природа людини проявляється пере¬дусім у її специфічній властивості — розумі. Розум сприймається наче якась початкова характеристика людини, а людина — як володар розуму в своєму самовираженні, в своїй діяльності виявлялася так само «заданою», як і тва¬рина в біологічному середовищі. Моральність людини в такому разі невіддільно пов'язана з її розумом і сприймає¬ться як природна даність, а свобода — як наявна власти¬вість кожного людського індивіда.