МОРАЛЬНИЙ ВИБІР ОСОБИСТОСТІ

Всебічний аналіз життя людського суспільства, його культури дає підставу визнати, що життя людського інди¬віда несе на собі відбиток якоїсь «заданості»: певного етнічного середовища, його звичаїв і традицій, тієї епохи, в якій вона живе, тих культурних цінностей, ще до вся¬кого вибору даних їй з дитинства.

Таким чином, у повсякденній практичній діяльності лю¬дина стикається з конкретними, реально існуючими при¬родними умовами життя, соціальними та економічними відносинами, наявною культурою. Саме ці умови багато в чому визначають коло інтересів, устремлінь, потреб лю¬дей, певний ряд можливостей вибору людиною напряму та змістового сенсу своєї діяльності, ті норми й критерії, за якими вона судить про свою поведінку, свій життєвий шлях.

Але такий підхід породжує ілюзію відсутності свободи, передбачає фатальну приреченість усього, що відбуває¬ться, передзаданість та обмеженість можливостей творчої самореалізації особистості.

В історії філософії така позиція була найяскравіше ви¬ражена у французьких матеріалістів XVIII ст., котрі вва¬жали, що кожна подія відбувається саме так, тоді й у та¬кій формі, як вона й повинна була відбуватися в резуль¬таті об'єктивної закономірності. Для Д. Дідро, наприклад, безумовно незаперечною є та істина, що свобода — це ілюзія людини, котра, знаючи наслідки своєї поведінки, не знає причин її. Визнаючи наявність тільки зовнішньої зу¬мовленості подій, що мають необхідний характер, фран¬цузькі матеріалісти в своїй теорії стверджували, нібито людина не може відповідати за все, що чиниться нею та оточуючими її людьми.

Як бачимо, визнання абсолютної детермінованості (причинної зумовленості) вчинків і діянь людини немину¬че веде до висновку: якщо людина не є причиною подій свого життя, то вона й не відповідає за них морально, а самі ці події набувають фатального характеру.

Та якби людина виступала тільки об'єктом впливу, а зовнішні обставини, умови життя, сама культура мали б тільки примусовий характер, однозначно, однолінійне відігравали на особистість, можна було б погодитися з даною позицією. Втім це не так.

На відміну від тварин, котрі не здатні до зміни ні зов¬нішніх умов життя, ні власних видових основ доцільної поведінки, люди мають значну свободу у визначенні цілей своєї діяльності, оскільки в кожний даний історичний мо¬мент існує не одна, а кілька реальних можливостей роз¬витку. Більш того, справді людським життя стає тільки тоді, коли людина здатна постійно змінювати як зовнішні умови та обставини власного життя, так і внутрішні під¬стави для дій та вчинків у відповідності з наміченими ці¬лями, цінностями та ідеалами. Нарешті, люди більш чи менш вільні у виборі засобів для досягнення поставлених перед собою цілей.

Таким чином, людина як вільна істота завжди орієн¬тована на майбутнє, на «вічне заперечення й перетворен¬ня того, що ще вчора, здавалося, становило твердий грунт і фундамент її життєдіяльності».

Але, може, тоді слід припустити, що особистість у сво¬їх рішеннях, у своєму виборі автономна стосовно об'єктив¬них обставин і саме тому абсолютно вільна й суверенна? І тоді можливості вибору криються не в можливостях со¬ціальних умов, культури, а лише в сваволі суб'єкта ви¬бору?

Такий підхід знайшов відображення в концепціях во¬люнтаризму (від лат. уоіипіаз — воля), в яких зовсім запе¬речується історична необхідність, об'єктивність законів су¬спільного розвитку. Такі філософи, як Штірнер, Шопен-гауер, Ніцше та інші, розуміли моральну свободу як інди¬відуальну цінність, можливість здійснювати вчинки, ке¬руючись тільки власними намірами та рішеннями, неза¬лежно від будь-яких наперед визначених цілей. Особливу увагу людській суб'єктивності приділяють такі напрями немарксистської філософії й етики, як прагматизм, екзи¬стенціалізм. У цих напрямах ідея примату індивідуально¬го, особливого спирається на уявлення про самодостатній характер людської суб'єктивності, його «Я». Тим самим загальному протиставляється індивідуальне, раціонально¬му — ірраціональне, а об'єктивній логіці — суб'єктивна фе¬номенологія.

Саме з цих світоглядних позицій постійно піддається жорстокій критиці історико-матеріалістична концепція марксизму про співвідношення свободи й необхідності.Неважко помітити, що ці альтернативні підходи, маю¬чи принципове значення в філософсько-етичному розумінні свободи та необхідності в моральному виборі, виплива¬ють із різних теоретичних інтерпретацій людини та її сут¬ності.