Механізм держави

Винятковість судової влади полягає в тому, що вироки, рішення, визначення та постанови суду обов'язкові для всіх державних, громадянських органів, посадових осіб, громадян. Носіями судової влади відповідно до Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року є не лише судді-професіонали, але й залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя народні представники.

Правосуддя здійснюється лише судом у формах Конституційного, цивільного, господарського, кримінального судочинства.

Тільки суди мають право визнати особу, винну у скоєні злочину і покарати її. Ніякі позасудові органи не мають права втручатися в здійснення правосуддя.

Однак наша історія знає випадки, коли судовою діяльністю, наприклад у період сталінізму займалися такі позасудові органи як “двійки”, “трійки”, “особливі наради”. Такі судові рішення часто-густо ухвалювались за вказівкою компартійних органів.

У період будівництва правової держави роль судової влади суддів усіх рівнів зростає і перед цим у захисті прав і свобод та законних інтересів громадян, у тому числі і реабілітації незаконно репресованих.

Окремо у ст. 29 Конституції України закріплено основні засади судочинства, тобто порядок судового розгляду справ. До них належать:

законність (справи розглядаються і вирішуються відповідно до закону, всі учасники судочинства діють у суворій відповідальності до їх прав і обов'язків, встановлених законом);

рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (до всіх застосовується одне законодавство), ніхто при цьому не має ніяких переваг;

забезпечення доведеності вини (у разі, якщо вину особи не доведено, вона вважається невинуватою, особа не зобов'язана доводити свою невинність, її вину мають доводити органи, що висунули обвинувачення).

Підтримання державного обвинувачення прокурором (прокурор від імені держави висуває обвинувачення і водночас всебічному повному розгляду справи, винесення законного рішення);

гласність судового процесу та його повне забезпечення і фіксування технічними засобами; забезпечення обвинувачуваному права на захист; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків передбачених законом.

Конституцією України передбачено створення нового для нашої держави органу - Вищої Ради Юстиції (Аналогічні інститути існують в Іспанії, Італії, Франції та деяких інших Європейських країнах). Основне завдання цього органу полягає в остаточному завершенні процесу відбору кандидатур на посаду суддів. Він же вносить подання на звільнення суддів з посад. Про склад і діяльність Вищої Ради Юстиції сказано із ст. 131 Конституції України.У механізмі нашої держави особливе місце посідають органи держави спеціального призначення (контрольні правоохоронні органи, місця позбавлення волі, збройні сили). Їх можна розглядати як окрему ланку механізму держави. Прихильники чітких юридичних конструкцій, здебільшого вважають ці органи належними до сфери виконавчої влади або в основному до виконавчої і частково судової влади. Їх роль в суспільстві суттєво змінилась, виникли нові функції, нові права і обов'язки. У зв'язку з цим ведуться дискусії про співвідношення нових гілок влади - найчастіше контрольної. Після Другої світової війни відбувся перелом в розвитку конституційного контролю. Різко збільшилось число контрольних органів, з'явились їх нові види. Інститут конституційного контроль, існуючий тільки в деяких державах (Австралія, США, Чехословаччина) був введений основним законом Греції, Іспанії, Італії. Були створені нові органи контролю (генеральні контролери, народні правозахисники) в багатьох державах введена посада Обудсмена чи навіть декількох парламентських комісарів з метою нагляду за дотриманням прав людини, законності в армії. Українська модель омбудсмена має свою специфіку, але підкреслюючи національну обумовленість моделі Уповноваженого Верховної Ради важливо не забувати про зорієнтованість української правової системи на західні юридичні традиції.

Діяльність уповноваженого з прав людини спрямована на реалізацію прогресивних ідей у сфері забезпечення прав людини і громадянина. Демократичний характер інституту Уповноваженого полягає в тому, що він виконує правозахисну функцію не тільки стосовно громадян України , а й щодо іноземців та осіб без громадянства.