Механізм держави
розробляє проект закону про державний бюджет України, забезпечує його виконання, подає парламенту звіт про його виконання.
Кабінет Міністрів України в межах своєї Конституції видає постанови і розпорядження, що є загальнообов'язковими для виконання.
Крім органів законодавчої і виконавчої влади діють органи судової влади. Вони займають самостійне місце в системі розподілу влади. Сьогодні проблема взаємовідносин між гілками державної влади є однією з найбільш актуальних та складних і в той же час не достатньо досліджених.
Це певною мірою зумовлено тим, що закріпивши принцип поділу державної влади, Конституція України 1996 року залишила недостатньо врегульованим, відкритим питання про взаємодію і співпрацю з окремими структурними елементами влади як вкрай необхідну умову забезпечення стабільності та ефективності влади. Ігнорування цього важливого положення абсолютизм принципу поділу влади не сприяє співробітництву державних органів і консолідації суспільства. Ще Цицерон казав: “Немає держави, якщо закони в ній нічого не означають, якщо суди зневажені, якщо звичай батьківський загашено”. Звичайно, це не єдиний колір нашого суспільства, але - переважаючий.
Якщо взаємовідносини законодавчої та виконавчої влади в Україні стали предметом не лише публікацій, але й дисертацій, досліджень, то відносини законодавчої і судової влади залишились поза увагою вчених-юристів. Актуальність таких досліджень обумовлена тим, що повна ізоляція цих гілок влади вже створила в Україні вже серйозні проблеми. Взаємовідносини законодавчої і судової влади визначаються Конституцією та Законами України. Визначальним у відносинах законодавчої і судової влади є положення ст. 19 Конституції України згідно з якою органи влад, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень. Аналіз та зіставлення норм Конституції України дозволяє виділити певні напрямки у взаємодії цих двох гілок. Насамперед шляхом прийняття законів (п.3 ст. 8 Конституції України) Верховна Рада формує правове поле для діяльності судової влади, створює для неї нормативно-правову базу.
Важливою конституційною основою взаємодії законодавчої та судової влади є Конституційний Суд України. Рішення Конституційного Суду є загальнообов'язковим для всіх гілок державної влади. В основному через конституційний суд судова влада включається в баланс влад, механізм взаємодії їх з різними гілками влади.
Утвердження правової держави неможливе без зміцнення судової влади. За сучасних умов в Україні особливе значення має встановлення відносин Конституційного Суду із Судами загальної юрисдикції. Серед науковців існують різні концепції щодо статусу Конституційного Суду, його місце в системі органів державної влади.В одному випадку робиться акцент на особливому статусі цього державного органу, як носія судової влади, який не слід ототожнювати з правосуддям, оскільки його діяльність функціонально не пов'язана з судами загальної юрисдикції.
В іншому підкреслюється подвійна природа цього органу, який з одного боку розглядається як орган правосуддя незалежний від інших органів, а з другого, як один з найвищих конституційних органів держави.
Характер функцій судів чималою мірою залежить від рівня державної діяльності. Перший рівень - це функції держави в цілому; другий рівень - це функції, які виконують державні структури, третій - це функції окремих державних органів як складових частин державного апарату. Четвертий рівень - функції окремих судових осіб державних органів. Є правомірний поділ на базові основи, які відображають сутнісний характер держави та їх органів.
В літературі висловлювались різні судження з приводу переліку функцій судової влади, окремі з них мають спірний характер. Так, на думку Д.Притики до основних функцій судової влади слід віднести “реальне забезпечення принципу верховенства права і повну реалізацію вимог закону”. У В.Смородинського функції ототожнюються не лише із завданням, але певною мірою із повноваженнями.
Проте переважна більшість авторів серед базових функцій судової влади виділяє дві: правосуддя і судовий контроль. Такої думки дотримуються І.Морочкін, В.Стеф`юк.
У юридичному розумінні правосуддя - це передусім безпосередня юридична діяльність судів.
На мою думку термін правосуддя можна сформулювати так: “Правосуддя - це захист судом прав і законних інтересів громадян держави”. Для того, щоб український суд став хоча б трішки об'єктивнішим та професійним, слід змінити норму про безстрокове обрання судів на положення про їх призначення. Норма пожиттєвого обрання судів є в Греції, Польщі, Нідерландах, Франції, Німеччині, Данії та в багатьох інших країнах. Щоправда, там зовсім інший рівень правосвідомості. Однак, немає великого значення, на 10 років обраний той чи інший суддя, головне, що він повністю підконтрольний адміністрації Президента. Є багато прикладів, коли народних суддів не лише звільняли з роботи, але й порушували проти них кримінальні справи.