Українознавчі проблеми в теоретичній і практичній діяльності Лонґина Цегельського
Тисячами примірників поширювалася книжка по селах Галичини та й на теренах центральних областей України. Прем’єр-міністр уряду Директорії Володимир Чехівський запевняв, що робота Л. Цегельського “Русь-Україна” зробила його “свідомим українцем”, після її прочитання він “наче наново народився” [1, с. 196].
За спогодами сучасника, мета праці Л. Цегельського полягала в тому, щоб “спопуляризувати серед нашого народу назви “українець” та “Україна” й побороти москвофільство, виказуючи історичні, етнічні, ідеологічні та культурні різниці між двома народами” [9, с. 30]. Боротьба з москвофільством – це постійна тема друкованих праць Л. Цегельського, політичних виступів упродовж перших двох десятиліть минулого століття.Л. Цегельський заглиблюється в теорію й історію народів і націй, детально прослідковуючи історію двох чи навіть трьох народів – українського, російського, білоруського. “Нарід (нація), – на його думку, – то є всі ті люди разом, що почувають себе однією цілістю тому, що лучить їх спільна традиція (бувальщина) та спільні інтереси: культурні, економічні й політичні” [5, с. 9].
Дослідник ставить в основу нації саме спільність традицій та інтересів, оскільки ні мова, ні назва народу не вирішують питання про його “окремішність”, головне – це відчуття “окремішності” від сусідів. Така постановка питання відрізняє концепцію Л. Цегельського від трактування нації іншими мислителями. Свою позицію автор обґрунтовує тим, що, наприклад, євреї і в Америці, і в Європі, і в інших місцях залишаються євреями, хоч розмовляють різними мовами: одні німецькою, інші – польською, ще інші – англійською. Загалом думка слушна, хоча наведений приклад не дуже коректний, оскільки у значної частини євреїв була ще й рідна мова, чи точніше дві рідні для євреїв мови, одна з яких стала державною в тоді ще неіснуючій державі Ізраїль. Цією мовою, до речі, Л. Цегельський досконало володів з дитинства.
Автор звертає цілком слушну увагу й на те, що існують цілі групи народів, які розмовляють однією мовою, а вважають себе різними народами, як скажімо, англійці, американці, австралійці, для яких рідною є англійська.
Посилаючись на дослідження М. Грушевського, Л. Цегельський спростовує варязький варіант виникнення Русі, стверджуючи, що Русь пішла від самого серця Русі-України-Києва, а назву Русь носило одне із племен, яке населяло цю землю. При цьому дослідник спирався на історичні факти з руських літописів, “Руської правди” [5, с. 16–41]. Детальний огляд, опертий на історичних дослідженнях, дає Л. Цегельському підстави зробити висновок, що росіяни-московити й українці-русини ніколи не вважали себе одним народом, ніколи не мали однакових інтересів і не мали одних традицій [5, с. 36]. Він порівнює стан освіти, культури, церкви двох народів і доходить висновку, що вони багато дечим відрізнялись. Українці-русини мали багато високих шкіл, мали друкарні, бурси. Русько-українські та білоруські міщани закладали братства, братські школи. Молоді русини навчались і за кордоном, а згодом просвіщали свій народ. Скажімо, у XVI–XVII ст. у Москві не було освіти, ніхто не вмів писати й читати, за винятком князів та “думних дяків”. Навіть єпископи були темні й забобонні, вважаючи світську освіту “видумкою чорта”. Інакшим був, на думку автора, і політичний лад. У Московії панували деспотія, сліпа послушність. У Русі-Україні люди самі давали собі лад. Козаки обирали старшину, навіть митрополита Київського визначали шляхом виборів, а вже пізніше він затверджувався царгогродським патріархом.
Щодо простого люду, як доводить політик, українські й російські селяни відрізнялися мовою, народним убранням, звичаєвим правом, мелодикою та змістом пісень, фольклором у цілому, сімейним і громадським побутом. Таких висновків дійшли й інші дослідники пізнішого часу [10].
На початку Першої світової війни Л. Цегельський, на замовлення “Союзу визволення України”, випускає друге, перероблене, доповнене видання під дещо зміненою назвою “Русь-Україна а Московщина-Росія”. У передмові до цього видання Л. Цегельський зазначає, що нові суспільні умови ставлять і завдання нові. При виданні першої книжки обґрунтування державності, наголошує автор, було новиною. “Сьогодні ж ідея української державності як противаги державності московській (а також польській) не тільки є духовною власністю всіх свідомих українців, але й широкої європейської опінії – як наших приятелів і другів, так і наших недругів і ворогів” [7, с. 4].
У цій праці ідея української державності набирає конкретного, усестороннього обґрунтування. Автор акцентує увагу на тому, що Росія воює за Галичину, щоб придушити “мазепинство”, а з другого боку, у Німеччині, Туреччині, Болгарії, деяких інших “краях чимраз сильніше поширюється проголошений свідомими українцями клич сотворення чи пак відбудування української держави” [7, с. 5].
Доповнене, поглиблене науково-історичними даними нове видання засвідчує, що “вся історія українського народу се або історія української держави або історія змагань до відбудування сеї держави” і що “Русини-Українці є осібним народом, який має свою історію і свої осібні інтереси та змагає до повної незалежности в будуччині” [7, с. 118].Один із розділів книги “Русь – Україна а Московщина – Росія” автор починає так: “Всякому звісна казка про “нетямущого Івана”, що не знав ні свого імені, ні свого роду. Ось такого нетямущого Івана нагадує й переважна більшість українського народу – не тільки простолюддя, але й інтелігенції. Наш нарід як маса загубив своє давнє історичне ім’я, під яким знали й шанували його другі народи – забув й загубив опісля й друге ім’я, котрому пошану й честь здобув він над Жовтими Водами і над Пилявою, під Зборовим і під Конотопом, під Берестечком і під Полтавою ціною власної і вражої крови. Чужі захопили, закрали його добре ім’я з давнини, а з ним разом і честь та пошану давнього роду перед світом. Чужі намагались затерти й нове добре, честне ім’я нашого народу, дбаючи звести Україну до значення свого загумінка...” [8, с. 26]. Як бачимо, думки видатного політолога й у наші дні не менш актуальні, аніж на початку минулого століття.