Українознавчі проблеми в теоретичній і практичній діяльності Лонґина Цегельського
Проаналізовано теоретичні погляди Л. Цегельського на своєрідність формування української нації, боротьбу за українську державність, роль політичної еліти й усвідомлення народом необхідності творення незалежної України. Зосереджено увагу на політологічних концепціях і практичній діяльності Л. Цегельського як одного з організаторів Західноукраїнської Народної Республіки, на його прогнозах щодо утворення суверенної, соборної Української держави.
Ключові слова: Цегельський, нація, українознавчий, державотворення, політичні концепції.
Серед видатних борців за незалежну Україну почесне місце займає Лонґин Цегельський, полум’яний патріот, політик, дипломат, публіцист, державотворець, ідейний теоретик і практичний втілювач ідеї духовного відродження й практичної реалізації соборної Української держави.
Довгий час політична діяльність Л. Цегельського замовчувалась, що суттєво спричинилося до неправильного трактування як його особи зокрема в історії України, так і його ролі в історичних подіях національно-визвольних змагань в Україні 1918–1920-х років.
Доречно наголосити також, що сучасній політичній науці мало відомі або й зовсім незнані погляди Л. Цегельського про українську державність, національні ідеали суспільного, культурного життя, про бажану форму державного правління й специфіку політичної системи в Україні, її політичних інститутів та організацій.
Історіографія питання малодосліджена й незначна за обсягом. Окрім цінної книги спогадів самого Л. Цегельського [1], дуже ґрунтовного дослідження його сина Юрія-Михайла Цегельського про генеалогію і сутність роду Цегельських [2], маємо лише окремі статті й згадки про його наукову та редакторсько-журналістську працю [3]. Політична діяльність Л. Цегельського знайшла певне відображення в окремих історичних дослідженнях останнього часу [4], але, на жаль, подекуди оцінка його діяльності й тепер не зовсім об’єктивна.
У статті окреслюються основні проблеми щодо процесу державотворення в Україні, які виокремлював учений і які чітко проступають у його науково-теоретичній спадщині.
Через усю діяльність Лонґина Цегельського та його творчість проходить найважливіше положення – вільна, суверенна Українська держава. Витоки ідейної боротьби цього воістину патріота за самостійну Українську державу беруть початок із таємного студентського товариства (проводу), яке об’єднувалось навколо редакційної колегії студентського журналу “Молода Україна”. Л. Цегельський був одним із редакторів цього журналу, членом товариства, у програмі якого стояло найголовніше завдання боротьби за Українську самостійну державу [1, с. 10].
У липні 1899 року на студентському вічі у Львові Л. Цегельський виголосив промову “Про конечність боротьби за політичну незалежність України”. Це був у новітній нашій історії, як відзначають дослідники, “перший прилюдний заклик мобілізації сил із метою боротьби в усіх можливих формах за здобуття української духовної і політичної суверенності. Відтоді почалася в Галичині публіцистика, пов’язана і з писемною, і з усною формами мовлення для популяризації ідеї української державності. Одним із найбільших і найуспішніших речників цієї ідеї був власне Лонґин Цегельський” [2, с. 342–343].
Проблеми суверенної Української держави Л. Цегельський розкриває у таких роботах, як “Русь – Україна і Московщина” [5], “Звідки взялися і що значать назви “Русь” і “Україна” [6], “Русь – Україна а Московщина – Росія” [7], “Самостійна Україна” [8], а також у численних науково-публіцистичних працях, статтях, які публікувались упродовж перших двох десятиліть минулого століття в часописах “Молода Україна”, “Самостійна Україна”, “Свобода”, “Діло”, “Українське слово”, “Літературно-науковий вісник” тощо.
На українському політичному Олімпі годі знайти більш цілеспрямованого, самовідданого поборника української національної ідеї суверенності й української незалежності держави, як Лонґин Цегельський.
У 1901 році виходить його книжка “Русь–Україна і Московщина”, видана заходами “Просвіти”. Робота була написана “в огні тодішньої боротьби галицького українства з москвофільським ренегатством та під кутом погляду отсеї боротьби”, як пізніше дасть обґрунтування актуальності написання цієї праці сам автор [5, с. 3].