Методологічні аспекти аналізу наукового рівня пізнавальної політології

Показник Е (вектор трансформації) містить такі категорії вектора трансформації української політичної системи:

1. Демократичний вектор (див. категорію «Політична ідеологія»).

2. Олігархічний політичний режим [5, с. 135].

3. Загальносистемний (неідеологізований) вектор.

4. Глобалістичий вектор (у зовнішню систему).

5. Регіональний вектор (місцеве самоврядування, децентралізація політичної влади).

6. Слов’янський (східнохристиянський православний) вектор, пов’язаний з російським монархізмом [7].

7. Президентсько-парламентський вектор.

8. Парламентсько-президентський вектор.

9. Пряме президентське правління.

10. Інші вектори.

11. Відсутність категорії (напряму) вектора.

Якщо в дослідженні автор зазначає кілька категорій (напрямів) вектора трансформації, у контент-аналізі такого дослідження фіксується один, головний (визначальний) вектор трансформації української політичної системи. Якщо ці напрями рівнозначні (і взаємовиключні), позначаємо категорію «Х».Пілотажне дослідження. Перший контрольний приклад нашого дослідження із зазначеної методики — контент-аналіз теоретико-методологічного, функціонального, системного, ідеологічного й економічного рівня основних понять, категорій і ключових слів у політологічному дослідженні О. О. Чемшита [13]. У цьому дослідженні дуже високий рівень теоретико-методологічного обґрунтування дослідження політичних процесів і політичних систем (16 джерел), що заслуговує оцінки 5 балів.

Аналіз категорії функціональності, зокрема практичної значимості політологічного дослідження засвідчив насамперед гносеологічну функцію дослідження, не пов’язану з конкретною раціоналізацією (реконструкцією) української політичної системи. Автор описав характерний приклад необ’єктивності деяких вітчизняних схоластичних політологів, які ігнорують необхідність демократизації політичних процесів і не визнають наукової,

політичної й практичної значимості раціоналізації політичної системи: «частина вітчизняних ... політологів, які професійно сформувалися в умовах домінування «єдино правильної» ідеології... не звикла звертати уваги на корисність своїх дій і рецептів і вже тим більше — на свою особисту відповідальність перед суспільством» [13, с. 107–108].

У виявленні категорії «політична ідеологія» в цьому дослідженні спочатку був зафіксований нульовий результат. Була відсутня ідеологічна парадигма, заснована на функціях політичної соціалізації, що реалізують створення й закріплення політично значущих установок (ідеологій). Проте змістовніший аналіз шести методологічних пунктів коректного дослідження політичного процесу виявив його соціалістичну спрямованість.

Цьому дослідженню необхідно поставити найвищий бал (5) за максимальний рівень системного підходу й економічного обґрунтування політичних процесів. Так, у висновку статті автор вказав шість обов'язкових пунктів коректного дослідження політичного процесу, які ставляться до основних методологічних принципів системного підходу при аналізі політичних систем [13, с. 108–109]. Аналіз вектора трансформації показав демократичний вектор трансформації української політичної системи.