Методологічні аспекти аналізу наукового рівня пізнавальної політології

1. Принцип єдиної доктринальної (концептуальної) політичної влади, що є реальним суб'єктом політики. На нашу думку, в Україні з липня 2006 р. відсутня єдина доктринальна політична влада. І ми сьогодні (2007 р.) живемо в період двовладдя. Принцип єдиної влади аналогічний до принципу першого керівника, першому системному принципу в системотехніку.2. Принцип концептуально-владної структури регіонального самоврядування, здатної реально вплинути на політику формальних державних інститутів, якщо ця політика починає загрожувати вітальним (життєвим) інтересам людини й суспільства. На нашу думку, цей принцип в Україні не реалізується з 1991 р. через відсутність у регіональному (місцевому) самоврядуванні реальних правових і фінансових важелів управління й форм впливу на центральну владу.

3. Принцип створення необхідних політичних ціннісних орієнтирів (вимог, установок) для створення й відтворення життя людини в стабільних демократичних політичних системах. Згідно з концепцією природного права, життя людини, високий рівень народжуваності й тривалості життя є найвищою цінністю, а не рівень ВВП чи рівень експорту природних ресурсів.

4. Принцип доступу кожної людини до національних ресурсів для створення й відтворення життя й робочої сили. Отже, політична система суспільства повинна бути такою, щоб кожна людина мала змогу підтримувати життя своє й своєї родини або, як виняток, діставати кошти для існування безпосередньо від суспільства.

5. Принцип стабільності суспільства й держави, заснований на підтримці чисельності населення за рахунок власних демографічних ресурсів, на підтримці життєвого простору (території країни), на підтримці політичної незалежності.

6. Принцип системного аналізу політики, заснований на циклічній єдності таких актів:

• сигнал «введення» (вимоги і підтримка) — інститути політичної влади;

• сигнал «висновку» (рішення й дії органів державної влади) — інститути зворотного зв’язку.

За висновком автора вищезазначеного системного підходу, «відсутність хоча б одного пункту в аналізі залишає без розгляду якусь істотну характеристику політичного процесу, а тому робить результати дослідження не достатньо достовірними» [13, с. 109].

Максимальна оцінка рівня системного підходу — 5 балів ставиться за умови, що в певному дослідженні є 5 і більше пунктів вищевказаної шкали. Відповідно, 4 пункти — 4 бали, 3 пункти — 3 бали і т. д.

Показник «одиниця вимірювання рівня матеріальних гарантій політики» розроблений для вивчення характеристик економічної підсистеми (у реформуванні української політичної системи) і призначений для аналізу економіко-методологічного рівня досліджень економічних перетворень у період трансформації політичної системи України від посткомуністичної до «незалежно»-демократичної. Цей показник розроблений на основі п’яти взаємозалежних складових «модернізаційного синдрому» [5, с. 133]:

1. Гарантія демократичного розподілу доходів для забезпечення вітальних потреб значної частини суспільства.

2. Гарантія ідентичності цивільного суспільства зі значним представництвом середнього класу.

3. Гарантія легітимності економіки, зокрема вихід її значної частини з тіні на основі відповідного законодавства й добровільної сплати податків.

4. Гарантія політичної участі, заснована на ринковій економіці й ідеології індивідуалізму (замість совкового колективізму).

5. Гарантія політичного управління, що забезпечує стратегічний і поступальний рух державного механізму до демократичних і ринкових перетворень, вільних від жорстких обмежень із боку олігархічних угруповань.

За наявності в дослідженні п’яти матеріальних складових (гарантій політики) цьому дослідженню ставиться найвищий бал — «5» (як наприклад у дослідженні [5]). Якщо в аналізованому дослідженні зазначені тільки 4 матеріальні складові, то рівень матеріальних гарантій оцінюється в 4 бали (і т. д.). За відсутності пропонованих (і інших) напрямів економічних перетворень існуючої політичної системи, рівень матеріальних гарантій демократичної політики оцінюється нулем балів. Наприклад, тільки констатація: «мафіозні клани», «адміністративно-економічні клани» тощо.