Комунікативний аспект політичного лідерства: культурологічні засади
Синтез бінарних опозицій у цьому комунікаційному просторі в епоху класики припускав безумовне домінування онтологічності. Згодом, в міру „занепаду моралі”, в системі політичного лідерства посилювалися релятивістські тенденції.
Культурологічне комунікаційне поле креативність – рутинність. Одним з її крайніх полюсів є творчо-перетворювальна спрямованість діяльності лідера. Другий пов’язаний з політичною рутиною, тобто відтворенням уже відомих і апробованих зразків політичного мислення та поведінки.
Креативність політичного лідера в реальності може виступати в кількох формах. Вона може бути і художньою, і пов’язаною зі створенням нових форм держави чи з новими моделями їх трансформації, і з інноваціями у сфері ідеологічного будівництва, і з новизною в стилістиці діяльності, і з творчим підходом при прийнятті рішень тощо. Діяльність лідерів у давньогрецьку епоху в значній мірі визначалася творчо-перетворювальною спрямованістю еллінського духу, який „будучи... перетворюючим творцем... усвідомлює себе вільним у своїх творіннях, тому що він є їх творцем” [18]. Тому великою була творча роль політичних лідерів (Солон, Лікург, Перікл, Аристид, Демосфен та інші) у творенні нових форм держави і їх вдосконаленні. Креативність цих політиків була настільки потужною, що призвела до того, що в обмеженому історичному просторі форми правління швидко видозмінювалися.
Рутинність політичного лідера також багатолика. Вона виражається й у наслідуванні традиційних способів дій, і в кон’юнктурності політичної поведінки, і в „політичній ригідності” тощо.
Синтез бінарних опозицій здійснювався за допомогою комбінації в діяльності конкретного політичного лідера елементів креативності та рутинності, оскільки ці елементи (у різних ієрархіях) властиві (у різному ступені) практично будь-яким видам політичної діяльності. Якщо, скажімо, у Спарті зміст діяльності правителів протягом сторіч не зазнавав істотних змін, то способи їх дій були істотно різними у залежності від особистих і політичних якостей володаря.
Культурологічне комунікаційне поле: універсалізм – партикуляризм. Йдеться про те, що, з одного боку, будь-яка владна діяльність здійснюється в межах певної політичної одиниці, котра має зазвичай національно-державний характер. З іншого боку, у світі існують політико-культурні універсалії, що виходять за межі окремих держав. Діяльність будь-якого політичного лідера в тій чи іншій мірі включає ці компоненти.
Якщо говорити про синтез цих бінарних опозицій, то можна вказати на те, що політичне мислення греків, у будь-якому випадку – в „класичний” період, фактично не виходило за межі полісу й орієнтувалося на його партикулярні цінності. Однак, поліс - це не тільки політико-державна одиниця. Це ще й певна система цінностей, що формулює й форматує ідею блага, яка виходить за межі конкретного полісу. Еталонною постаттю щодо цього є Перікл. Він не тільки втілював дух Афін, але й істотні риси всієї давньогрецької цивілізації.
Культурологічне комунікаційне поле метафізичність – кон’юнктурність. Метафізичність включає в програму політичної поведінки лідера надлюдські цілі й цінності, його діяльність перетворюється на виконання особливої політичної місії, а в саме походження його влади вкладається трансцендентний імпульс. Кон’юнктурність же означає приземленість влади та її закорінення в буденні, переважно матеріально-утилітарні потреби послідовників.Давньогрецьке суспільство віддає очевидний пріоритет метафізичності, одушевлено-розумному космологізму. Згідно з Геродотом, 1) світом править високий божествений промисел, 2) людина неспроможна змінити божественне призначення, 3) божество посилає людям знамення про майбутні випробування [19]. Люди приходять на землю для виконання ролей у драмах і трагедіях, створених космосом. Деякі з цих ролей призначені саме для правителів, вільних, але тільки в межах необхідності.
Синтез бінарних опозицій у цьому просторі в ту епоху віддавав риторичну перевагу метафізичності. Тим не менше, політичні лідери концентрували свої ресурси для вирішення світських практичних завдань. Переважно через нез’ясованість особистості Творця та Його волі.
Культурологічне комунікаційне поле: слово – справа. Тут необхідно визначити, які засоби володарювання лідер вважає пріоритетними. На одному полюсі – слово, вербальна діяльність. На іншому - практичний ефект.
Вербальна діяльність у системі політичного лідерства в давньогрецькому полісі досягає абсолютного панування, і „той, хто зарекомендував себе майстром риторики, може стати майстром правління” [20].