Збройні Сили України як базовий компонент воєнної організації держави

Геополітичні зміни, що відбулися в світі на межі тисячоліть, обумовили трансформацію поглядів на вирішення багатьох аспектів людського існування. До них, зокрема, належать й одвічні питання війни і миру. У статті розглядається проблема оптимізації оборонної сфери України як один з неодмінних компонентів державотворення.

Відповідно до останніх військово-політичних викладок та реальних подій, цілі та мотиви локальних і регіональних воєн набувають нового змісту, динамічно змінюються засоби збройної боротьби та способи воєнного протистояння. Такі зміни істотно впливають на організаційно-штатну структуру, функції та завдання воєнної організації держави (ВОД) та її компонентів.

Аналогічні перетворення спостерігаються і у воєнній сфері України. Нагальною проблемою продовження державотворчих акцій у нашій державі є проблема оптимізації її оборонної сфери, приведення воєнної організації у відповідність із характером зовнішньо- і внутрішньополітичних загроз та викликів. Відтак, вимагає переосмислення низка проблем розвитку структурних елементів воєнної організації України, практичного використання їх можливостей у захисті національних інтересів. Логічно було б з’ясувати, який із компонентів (складових частин) національного варіанту ВОД є її основним, системотворчим елементом.

Згідно із законодавчими актами України з питань національної безпеки [1], воєнна організація держави – це сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів країни від зовнішніх та внутрішніх загроз. Таке визначення дозволяє стверджувати, що ВОД структурно складається з двох підсистем (компонентів): системи органів державної влади (управлінсько-регламентуючого компонента) та системи військових формувань (силового компонента).

Для визначення головного, базового елемента в системі військових формувань України доцільно провести їх порівняльну характеристику. На жаль, структуру ВОД вітчизняне законодавство не розкриває. Винятком є Концепція (основи державної політики) національної безпеки України від 16 січня 1997 року, проте цей документ втратив чинність.

Виходячи з наведеного вище визначення ВОД, до її силового компонента структурно входять всі військові формування, утворені відповідно до законів України. В Законі України „Про оборону України” від 5 жовтня 2000 року вказано, що військове формування – це створена відповідно до законодавства України сукупність військових об’єднань, з’єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у випадку збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій [2, с. 59].

Керуючись таким трактуванням, можна визначити, що до складу силового компонента воєнної організації України входять: Збройні Сили України (ЗСУ), Державна прикордонна служба України, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, військові підрозділи Управління державної охорони України, військові підрозділи Служби безпеки України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші військові формування держави.

Оскільки основним показником, що регламентує структуру, кількісний та якісний склад системи є її функціональне призначення і завдання, які вона виконує, то для визначення співвідношення військових формувань у системі ВОД буде логічно провести порівняння їх функцій та завдань. Основні функції військових формувань ВОД, відповідно до чинного законодавства України [3], наведено в таблиці 1.

Основне функціональне призначення власне ВОД визначає Закон України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року: „Забезпечення оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидія зовнішнім загрозам воєнного характеру”.

З огляду на те, що основним призначенням ВОД як сукупності силових структур є ведення війни та підготовка до неї, доцільно також розглянути завдання її силових елементів у мирний час та в період підготовки і ведення бойових дій. Ці завдання викладені у Воєнній доктрині України, затвердженій Указом Президента України №648 від 15 червня 2004 року. Згідно з цим документом:

Таблиця 1