Еволюція футуроорієнтованого потенціалу суспільно-політичної думки

Важко з цим не погодитись, якщо виходити з узагальненого розуміння плюралістичної картини пошуків майбутнього. Якщо ж присвятимо себе розробці конкретного проекту чи програми політичної діяльності у чітко визначеному сегменті політичного життя, тоді мусимо дотримуватися наявних методології і практики забезпечення науково достовірних розробок, планів, проектів, програм. Поряд з цим, ті, хто прагне прогнозувати розвиток науки, на думку А. Ракитова, „на початку ХХІ століття мають чітко усвідомлювати, що це не стихійний ринковий процес, і що він залежатиме, передусім, від політики держави, позаяк комерційні структури ще не скоро стануть головними споживачами й покупцями наукової продукції”. Державні діячі повинні враховувати, що людство мусить стати на шлях сталого розвитку, а це, в свою чергу, означає, що „механізми ринкової економіки доведеться істотно обмежити, оскільки попит на товари й послуги, який постійно зростає, потребує їх надлишкового виробництва з величезною затратою невідновлюваних природних ресурсів”. А отже названі механізми „несумісні з екологічно й соціально безпечним, самопідтримуваним розвитком” [14].

Головною цінністю для суспільства в майбутньому має стати не доход, а гармонійний розвиток людини, її права, соціальна свобода, висока культура й освіченість. Майбутнє суспільство – це творча спільнота, в якій кожна людина має виконувати свої обов’язки високопрофесійно, з усвідомленням власної місії – забезпечення прагнення суспільства та окремих індивідів до конструктивних змін, формування впевненості в майбутньому, органічне поєднання світових здобутків та національної культурно-історичної традиції. Мусимо повсякчас пам’ятати: хоча майбутнє і не визначає нашого сучасного буття, однак уявлення про нього, поза сумнівом, впливає на дії людей в рамках сучасності.

Література:

1. Столбов В. Правдивая и невероятная история города Макондо, рода Буэндиа и романа „Сто лет одиночества” // Гарсиа Маркес Г. Полковнику никто не пишет: Повесть: Сто лет одиночества: Роман. Пер. с исп. / Послесл. В. Столбова.—М.: Худож лит. 1990.—С. 461.

2. Тахо-Годи А. А. Греческая мифология.—М.: Искусство, 1989. — С. 11.

3. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. — М., 1955.—Т. 3. — С. 521.4. Батыгин Г. С. Метаморфозы утопического сознания // Квинтэссенция: Филос. Альманах, 1991. — М.: Политиздат, 1992. — С. 268.

5. Замятин Е. Избранное. — М.: Издательство „Правда”, 1989. — С. 336 — 337.

6. Див.: Косолапов В. В. Методология социального прогнозирования — К.: Головное издательство издательского объединения „Вища школа”, 1981. — С. 15, 17.

7. Див.: Большой толковый социологический словарь (Collins). Том 2 (П — Я): Пер. с англ. — М.: Вече, АСТ, 1999. — C. 86.

8. Римский клуб // Теория и практика управления. — 2003.- № 3. — С. 3.

9. Тоффлер Э. Шок будущего: Пер. с англ. – М.: ООО „Издательство АСТ”, 2002. — С. 6 — 7.

10. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє / Пер. з англ. Л. Л. Лещенко.—К.: Основи, 1993. — С. 54 — 55.

11. Римский клуб... — С. 6 — 7.

12. Кремень Т. В. Історія створення, цілі та завдання Римського клубу // Практична філософія. — 2001.- № 3 (4). — С. 136.

13. Коельо Пауло. Алхімік / Пер. з португальської В. Морозова.—Львів: ВНТЛ — Класика, 2002. — С. 80.

14. Ракитов А. І. Наука ХХІ століття: глобальнні трансформації і перспектива // Науковий світ — 2002.- № 5. — С. 6.

15. www.politik.org.ua