Деякі аспекти захисту національних інтересів України

Поворотною віхою у відносинах України з НАТО, з усією євроатлантичною спільнотою може стати 2005 рік, оскільки доведеним є факт колосального впливу подій в Україні, пов’язаних з останніми виборами Президента, на світову громадську думку, на сприйняття нашої країни керівництвом ЄС та НАТО. У зв’язку з цим багато що залежатиме від нового українського керівництва, котре має сприятливу, як ніколи, ситуацію для того, щоб уже найближчим часом максимально наблизити Україну до членства в НАТО. При цьому саме українці, як слушно зауважив З. Бжезинський, мають вирішувати, „чи може вступ до НАТО забезпечити їхню більшу безпеку” [25].

Отже, зосереджуючись на співробітництві з ЄС і НАТО, Україна, разом з тим, має приділяти відповідну увагу південно-східному напряму – Кавказ, Центральна Азія (зокрема, участь в ГУУАМ); північному – країни Балтії; південному – країни басейну Чорного моря (участь в ОЧЕС). Крім того, необхідно працювати щодо поєднання північного і південного напрямів співробітництва в рамках моделі Балто-Чорноморської Співдружності (БЧС). Не можна нехтувати також співробітництвом з пострадянськими країнами, перш за все – з Росією, країнами Центральної Європи і „третього світу”, оскільки рівні розвитку цих країн та України досить подібні.

Література:

1. Див.: Василенко С. Європейський вектор української політики // Людина і політика, 2000. – № 2; Врублевський В., Хорошковський В. Український шлях. Начерки: геополітичне становище України та її національні інтереси. – К., 2002; Гальчинський А. С. Україна – на перехресті геополітичних інтересів. – К.: Знання України, 2002; Кремень В., Ткаченко В. Україна в контексті глобалізму. – К., 1998; Михальченко М. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? – К., 2001 Україна і Європа (1990 – 2000). – К., 2001. – Ч. 1–2; Україна: утвердження незалежної держави (1991 – 2001). – К., 2001. – С. 574 – 575.

2. Див.: Врублевський В., Хорошковський В. Український шлях. Начерки: геополітичне становище України та її національні інтереси. – К., 2002. – С. 290 –291.

3. Рудич Ф. Україна, Росія, Євроатлантика: деякі аспекти взаємовідносин // Людина і політика, 2000. – № 3. – С. 41.

4. Дергачов О. Міжнародне становище України // Політична думка, 2000. – № 2. – С. 100.

5. Тарасюк Б. Україна – Росія: не словом, а ділом // Україна молода, 2002. – 18 квітня. – С. 5.

6. Пирожков С. Українсько-російські відносини у євроатлантичному інтер’єрі // Політична думка, 1999. – № 3. – С. 94.7. Див.: Горбулін В. Україна: політичні і економічні виклики // Дзеркало тижня, 2001. – 27 жовтня. – С. 3.

8. Див.: там само.

9. Їжак О. Розширення Європи і геополітична трансформація пострадянського простору // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Геополітичне майбутнє України”. – К., 1998. – С. 146 – 147.

10. Чумак В. М. Пріоритети та можливості взаємовідносин України зі США // Стратегії розвитку України: теорія і практика. – К.: КІСД, 2002. – С. 297 – 298.

11. Дергачов О. Міжнародне становище України // Політична думка, 2000. – № 2. – С. 99.

12. Лисицин Е. Стратегічне партнерство – поняття сучасне // Віче, 1999. – № 2. – С. 34.

13. Чумак В. М. Пріоритети та можливості взаємовідносин України зі США // Стратегії розвитку України: теорія і практика. – К., 2000. – С. 294.

14. Див.: Відповідність двосторонніх відносин рівню стратегічного партнерства // Центр Разумкова, 2000. – С. 38.

15. Мельникова І. М., Мартинов А. Ю. Розвиток відносин України з країнами Центральної та Південно-Східної Європи // Україна і Європа (1990 – 2000 рр.). Частина І. – К., 2001. – С. 16.