Базові засади аналізу політичної ситуації
В результаті ситуаційний аналіз стає лише першим етапом ухвалення рішення, за яким у короткі проміжки часу випливають інші стадії цього процесу. Відтак ситуаційний аналіз втрачає унікальність як самостійна процедура, що, на нашу думку, не зовсім справедливо. Ми вже показали, що ситуаційний аналіз далеко не завжди пов’язаний з конкретною проблемою, котра вимагає негайного вирішення.У зв’язку з цим доцільно запропонувати ще одну класифікацію типів політичного аналізу, виокремивши проблемний і діагностичний ситуаційний аналіз. Таке групування проводиться вже не за об’єктами, а, скоріше, за завданнями і цілями ситуаційного аналізу. Перший жорстко пов’язаний з певною проблемою і завжди результується у виробленні оптимального рішення; саме цей тип ситуаційного політичного аналізу розглядається західною політичною наукою. Діагностичний тип, що цілком випав із сфери її уваги, необхідний політичному акторові для того, щоб він був обізнаний про останні дії своїх союзників і конкурентів, мав уявлення про їх потенціал, реальне розміщення сил на політичній арені, внутрішньогрупову боротьбу правлячої еліти, настрої електорату тощо. Діагностичний аналіз не піддає розглядові проблеми, які вже постали перед політичним актором, але дозволяє виявити потенційні можливості виникнення проблемних ситуацій, а також прозондувати можливість оптимізації діяльності політичного суб’єкта на певних напрямах.
У принципі діагностичний і проблемний аналіз можуть доповнювати одне одного: якщо після проведення першого виявляється ще не помічена до цього проблема, то тоді необхідно перейти до здійснення другого з виходом на безпосереднє її вирішення. У цьому випадку ситуаційний аналіз дійсно є першою стадією процесу ухвалення політичного рішення. Однак аналіз зовсім не обов’язково має втілюватися в політичному рішенні - він може бути цілком самостійною процедурою. Так, якщо при діагностичному аналізі не встановлено негативних чинників, спроможних ускладнити функціонування політичного суб’єкта на певному напрямі, то такий аналіз може й не супроводжуватися рішенням.
Нарешті, ухвалення політичного рішення може випливати з результатів ситуаційного аналізу, але ці процедури будуть розділені як у часі, так і з огляду на їх виконавців, що дозволяє говорити про зовсім різні процеси. Справді, найчастіше аналітики складають ситуаційні аналізи, не маючи уявлення про цілі, які переслідує клієнт. При цьому актор, отримавши від однієї групи аналітиків діагностичний ситуаційний аналіз, може доручити розробку рішення на його основі іншій аналітичній групі або ж спробувати прийняти рішення власними силами.
Особливо підкреслимо те, що існування діагностичного аналізу доводить унікальність аналізу ситуаційного. Справді, якщо ситуаційний аналіз може бути самостійною процедурою і не знаходити продовження в прийнятті політичних рішень і здійсненні політичного прогнозування, то ні політичне рішення, ні політичний прогноз неможливі без опори на результати ситуаційного аналізу. Навіть суто інтуїтивні рішення припускають їх здійснення шляхом короткострокового, але все ж аналізу ситуації. При цьому недоліки в проведенні ситуаційного аналізу неминуче позначаться на якості рішень і прогнозів.
Отже, політична ситуація – це багатовимірний вираз статичної цілісності політичного процесу. Аналіз політичної ситуації залежить не тільки від її складності, а й від поставленої проблеми аналізу. Внаслідок цього аналітик найчастіше виступає в ролі фахівця, який інтерпретує ситуацію і формує практичні рекомендації відповідно до вимог певної особи чи групи осіб, зацікавлених у цілеспрямованому впливі на неї.
Вивчення тенденцій, напрямів розвитку політичної ситуації уможливлює прогнозування внутрішньої і зовнішньої політики, своєчасне запобігання конфліктів, збереження стабільності політичного становища в межах соціального простору дії. Аналіз політичної ситуації подано в типізованому вигляді. Кожен його тип має власну нішу в аналітичній практиці політичного експерта і забезпечує можливість вирішення практичних завдань відповідно до запитів певного суб’єкта політики. Тому зрозуміло, що вдосконалення методології аналізу політичної ситуації потребує як грунтовнішого дослідження теоретичних засад визначення самої політичної ситуації, так і вироблення процедур її аналізу. Спрямованість наступних досліджень має враховувати як структурно-функціональні особливості внутрішньої суперечності становлення політичної ситуації, так і наявний аналітичний арсенал політичної практики, розробка якого має відбуватися в цілісному зв’язку із загальними теоретичними основами політичної науки.
Література:
1. Валевський О. Методологічні засади аналізу державної політики. // Філософська думка, 2000. - №5 - С. 59 – 81.
2. Демидов А. И. Федосеев А. А. Основы политологии. - М.: Высш. шк., 1995. - 271с.