Базові засади аналізу політичної ситуації

Динаміку розгортання політичного процесу можна розглядати в різних проблемних орієнтаціях. Суб’єкт політики, діючи в конкретних умовах, реалізує свій ресурсний потенціал задля досягнення певної мети. Але для вибору адекватних засобів її досягнення, оптимального застосування ресурсів необхідно проаналізувати становище, в якому суб’єкт політики повинен діяти. Звідси постає необхідність розгляду питання базових засад аналізу політичної ситуації.

Стосовно розуміння поняття „політична ситуація” та окреслення основних питань її аналізу існують різні думки. Так, російські дослідники О. Демидов і А. Федосеєв зазначають, що в процесі детермінації політичної діяльності діють не абстрактні закони, інтереси, обставини та позиції, а конкретні, обумовлені часом, місцем модифікації фактори як постійної та довгострокової дії, так і динамічно змінні. Їх сукупність і породжує „політичну ситуацію – властиву даному часу, місцю взаємодію об’єктивних обставин, що безпосередньо визначають можливості і завдання політичної діяльності, яка слугує причиною політичної події” [2, с. 183]. Стрижень політичної ситуації – відносини між задіяними в політичному процесі соціальними групами, і формуються ці відносини широким колом факторів економічного, соціального і політичного значення. Зміст її правової оцінки – у визначенні зв’язку об’єктивних обставин з діями політичних сил [2, с. 185]. Усі елементи політичної ситуації взаємопов’язані й вимагають від суб’єктів політики певних дій.

Сенс адекватного аналізу політичної ситуації – у визначенні взаємозв’язку об’єктивних обставин з діями політичних сил. Кожна складова політичної ситуації містить у собі цілий комплекс можливостей, здійсненність яких залежить від активності, спрямованості зусиль задіяних у політиці сил. Від уміння в множині суперечностей, соціально-політичних подій та тенденцій виокремити найнеобхідніше, визначальне, не надавати випадковості статусу необхідності та, навпаки, не зводити явища необхідності до рівня випадковості, значною мірою залежить успіх політичної діяльності. Наслідком суперечливості політичної ситуації є динамічна зміна змісту її елементів, характер їх співвідношення, спосіб поєднання.

У системі факторів, які входять до політичної ситуації, особливо важливо визначити вирішальну ланку, ключовий елемент цієї суперечливої цілісності. Це явище отримало назву наддетермінації. В якості визначального її елемента може виступати певна економічна чи екологічна проблема, політичний процес, діяльність особистості, стан психіки, вплив культури тощо. Можлива ціла низка практичних наслідків врахування цього положення та його можливості в детермінації політичного процесу. Серед них: значення першочергового впливу суб’єкта політики в процесі реалізації власного ресурсного потенціалу саме на цей елемент для наступної зміни всієї політичної ситуації; у забезпеченні процесу наддетермінації активна діяльність політичної партії чи руху, лідера відіграє велику роль; наслідком конкретного, уніфікованого характеру політичної ситуації є можливість постійної зміни головного елемента наддетермінації, що виключає шаблонні підходи до оцінки чи програмування політичної діяльності.

Уміння правильно аналізувати політичну ситуацію забезпечує значну перевагу в політичній діяльності тому, хто ним володіє. А. Коваленко зазначає, що політичний процес проявляється в конкретній політичній ситуації: „Політична ситуація – це стан політичної системи і комплекс взаємодій між її суб’єктами в певний період часу” [3, с. 115]. Це визначення вказує на належність політичної ситуації до моментів розгортання власне політичної системи, стану її еволюції. Виходячи з цього, аналіз політичної ситуації може бути зведено до аналізу змінних станів політичної системи. Але це викликає значне методологічне ускладнення. Аналіз політичної ситуації накладатиметься на аналіз трансформації політичної системи. Тоді підвищується й методологічна складність вироблення стійких процедур аналізу. Підвищується також значимість помилки при проведенні операційних процедур.

К. Симонов відносить аналіз політичної ситуації до складової динамічної моделі структури політичного аналізу [4, с. 30]. Але аналітична практика потребує не тільки розгляду просторово-часового контексту політичної ситуації, але і її проблематики, покладеної в основу аналітичного дослідження.За О. Соловйовим, орієнтація на виокремлення проблеми в межах реальних обставин перетворює, по суті, політичний аналіз на форму ситуаційного наукового дослідження. Інакше кажучи, саме конкретна політична ситуація у всій багатоманітності її складових і є головним предметом прикладного політичного аналізу [5, с. 435]. З цього випливає, що у межах політичного аналізу ситуація розглядається як цілісність, якій притаманні особлива логіка, джерела руху, межі розгортання тощо. Отже, завданням політичного аналізу є якщо не пояснити, то, як мінімум, раціоналізувати й описати неповторну, стихійну логіку стану політичних відносин. Характерно, що саме конкретна ситуація визначатиме й співвідношення гіпотетичного, оціночного, теоретичного, дослідного, інтуїтивного та інших видів знання, необхідних для вирішення поставленого завдання.

Як зауважує О. Валевський, ситуаційний аналіз орієнтується на чітко обмежену в просторі і часі проблему. Експертові тут потрібно сформулювати рекомендації щодо конкретних дій замовника у часовому просторі „тут і тепер”. Дослідницька позиція експерта жорстко пов’язана з інтересами замовника. Цінність експерта в ситуаційному аналізі обумовлюється не тільки його професійним досвідом, а й лояльністю до інтересів замовника [1, с. 65].