Базові засади аналізу політичної ситуації

Мистецтво ситуаційного аналізу полягає в умінні подати конкретну проблему в системному вигляді й визначити головні причини її виникнення. Тобто, оцінка конкретної ситуації формується не тільки аналітиком чи експертом, а й особою, яка має вирішувати проблему відповідно до її становища та ролі в політичному процесі. Саме ця особа, виходячи з інтересів свого статусу, позиції, власного ставлення до дійсності, оцінює, інтерпретує події і тим самим задає бачення фактів, поєднання яких і утворює політичну ситуацію. Все це диктує необхідність розглядати відповідний аналіз з позиції її розкладу на складові елементи та спрямованість аналітичної практики в русло з’ясування компонентних співвідношень складових політичної ситуації.

Кожний компонент політичної ситуації має власний потенціал впливу на перебіг її розгортання і, таким чином, утворює значні труднощі щодо його калькуляції. Конфігуративна варіативність співвідношень елементів політичної ситуації може утворювати значну кількість комбінацій, що створює певні труднощі в практичній можливості їх врахування та визначення, а також обмежує час проведення аналізу. Все це створює значні перешкоди для своєчасного реагування суб’єкта політики на вимоги політичного життя. Звідси виникає необхідність окреслити основні практичні засади аналізу політичної ситуації з врахуванням виокремленних зауважень.

У політичній науці, а особливо в практичній політології, склалась певна послідовність розгляду основних питань, що розкривають базові спрямування аналізу політичної ситуації. Вона обумовлена як кількістю суб’єктів політики, що визначають специфіку розгортання політичного процесу в певному часовому вимірі, так і від складної, багатогранної конфігурації їх взаємовідносин. Враховуючи це, слід розглянути аналіз політичної ситуації як щодо її головних елементів, так і щодо спрямованості аналітичної практики.

Отже, ситуаційний аналіз – це своєрідний фундамент, на якому будується політичний аналіз. Без аналізу поточного стану речей в політичному світі неможливо ні складати прогнози, ні приймати рішення. У цьому випадку цілком доречна класична аналогія з спорудженням звичайного будинку: помилки при закладанні фундаменту можуть призвести до сумних результатів. Прорахунки при оцінці ситуації так само спричиняють вкрай серйозні наслідки: будь-яка помилка в ситуаційному аналізі обов’язково позначиться на наступних стадіях політичного аналізу.

Розгляд аналізу політичної ситуації слід розпочинати з її визначення. Під політичною ситуацією розуміємо комплекс взаємодій між суб’єктами політики наявної політичної системи у певний період та в заданих проблемно-пошукових межах. Отже, повний аналіз політичної ситуації має охоплювати взаємодії всіх політичних акторів, що в сукупності і складають політичну систему суспільства, причому в даний час і у відповідності з проблемою, що розглядається. Остання обставина особливо важлива, оскільки аналіз попередніх станів політичної системи для прикладних досліджень є малозначимим, основним об’єктом ситуаційного аналізу є наявна гостроактуальна проблема.Зазначимо, що в російській політології переважає схоже з нашим розуміння політичної ситуації. Так, М. Хрустальов описує політичну ситуацію як „сукупність відносин між інституціональними й персональними суб’єктами політики, що відображають співвідношення їх інтересів та „співвідношення сил” між ними” [6, с. 89]. Однак він, на нашу думку, надто загально розуміє суб’єкти політики, маючи на увазі лише „правлячу еліту і керований нею державний апарат”, політичну опозицію і „політичних нейтралів” [6, с. 90]. Якщо аналізувати ситуацію, розглядаючи лише цих суб’єктів політики, то зможемо одержати тільки мегамодель ситуації, що характеризується винятково двома параметрами – існуючим у даній країні політичним режимом і рівнем внутрішньополітичної напруженості. Сучасному ж аналітикові необхідно оцінювати політичну ситуацію в більш деталізованому вигляді – з поля його зору не повинні випадати такі суб’єкти політики, як великі промислові і фінансові компанії, ЗМІ, незалежні аналітичні центри тощо.

Сучасна політична аналітика розглядає питання аналізу політичної ситуації в руслі вивчення її об’єктів та спрямованості аналітичної практики. Тому аналіз політичної ситуації можемо відобразити у типізованому вигляді. За критерієм об’єкта аналізу виокремлюємо вертикальний, горизонтальний і фрагментарний типи аналізу, а за критерієм завдання дослідження – проблемний і діагностичний типи.

Серед сучасних видів політичного ситуаційного аналізу найскладнішою формою є загальний аналіз політичної ситуації, що вимагає детального дослідження стану всієї політичної системи. При цьому можна використовувати два базові підходи. Перший припускає розподіл політичної системи на окремі інститути і розгляд поточного стану кожного з них окремо, а вже потім – розгляд їх взаємодії. Такий тип загального ситуаційного аналізу можна назвати вертикальним, або інституціональним, оскільки він ніби розтинає політичну систему на окремі сегменти, а саме на основні політичні інститути: уряд, органи президентської влади, парламент, політичні партії, суспільно-політичні організації, фінансово-промислові угруповання (в аспекті їх участі в політичному житті), ЗМІ, окремі соціальні групи. Такий аналіз здійснюють практично усі значні зарубіжні аналітичні центри.