Ісламський фундаменталізм як політична доктрина
В сучасному світі проблема поширення ідей ісламського фундаменталізму має глобальний характер. На думку науковців, успіх прихильників „чистого” ісламу визначається конкретною політичною позицією держави, яка обирає ісламський шлях розвитку. Це визначається також соціально-економічним рівнем розвитку суспільства, яке починає прагнути до відродження або „істинного” ісламу, або активно засвоює привнесений ззовні іслам, в тому числі й фундаменталістського спрямування.
За останні тридцять років зростання ролі політичного ісламу привернуло увагу як засобів масової інформації, так й академічної науки. Незважаючи на те, що йому дають різні назви, такі як „ісламський фундаменталізм”, „войовничий іслам”, „політичний іслам”, усе це зумовлюється тим, що певна тенденція в ісламському русі набуває все більшого впливу в питаннях політики і безпеки в глобальних масштабах. Неухильна політизація і радикалізація ісламського фундаменталізму розпочалася в 1950-ті роки. Наприкінці 1980-х доктрина ісламського фундаменталізму набуває реальної сили і виходить на міжнародну арену.
У загальному розумінні фундаменталізм – це „громадські ідеологічні релігійні рухи, які проголошують свою відданість вихідним ідеям, приписам, цінностям певних учень, доктрин, які висувають вимоги подолання перекручень, ухилів, єресей, що з’явилися в ході їх розвитку, а також „повернення до джерел” [2, с. 280]. У філософській енциклопедії під релігійним фундаменталізмом розуміється тенденція, яка „виражає негативну реакцію консервативних релігійних кіл (ХІХ – ХХ ст.) на секуляризацію науки, культури і суспільного життя, що стало причиною маргіналізації останньої” [2, с. 280 – 281].
Фундаменталісти проголошують своєю метою відновлення в сучасному житті мусульман конкретних інститутів і норм раннього ісламу, тобто ісламу часів пророка Мухамеда і перших халіфів. Саме в ранньоісламській громаді вони вбачають ідеальне об’єднання віруючих на основі рівності і справедливості.
Прихильники фундаменталізму закликають очистити іслам від пізніших нашарувань, відновити його в первісній чистоті. В цьому вони відрізняються від консерваторів, які вважають, що треба залишити іслам таким, який він є, та від модерністів, котрі прагнуть змінити його, поставити на службу модернізованим секуляриським системам, як аргументацію їх легітимності, шляхом додавання нових положень до релігійних догм і перетлумачення старих. Сутність фундаменталістської ідеї зводиться до твердження, що іслам – це всеохопна світова доктрина, єдиний шлях порятунку для всього людства. Сутність фундаменталізму полягає в тому, що для розуму основи віри є недосяжні. Головне завдання фундаменталізму – захист віри, тому він і асоціюється з необхідністю виконання цього обов’язку.
З іншого боку, фундаменталісти не закликають до повної реставрації минулого, а прагнуть до перетворення сучасності, і власне релігійний елемент відіграє в цьому прагненні службову роль. Сучасний іслам поступово набуває рис, притаманних більше політичній ідеології, ніж релігії. Характерними рисами ісламського фундаменталізму як ідейно-політичної течії є: вимога тотальної ісламізації всіх аспектів життя мусульманських країн, суворе дотримання коранічних приписів, норм шаріату. Однак, на думку фундаменталістів, обгрунтованість введення ісламської форми правління полягає навіть не стільки в універсальності норм шаріату для значної частини мусульманських суспільств, стільки в його альтернативності законодавству, яке приймається згідно із західним шляхом розвитку. Крім того, вони наголошують на життєвості принципів „умми” (мусульманської громади), яка, незалежно від національної та культурної приналежності, об’єднує всіх правовірних.
Суттєвою рисою доктрини ісламського фундаменталізму є також пропаганда економічного та ідеологічного ізоляціонізму мусульманського світу. В межах цієї ідеології критикуються існуючі мусульманські соціально-політичні системи і уряди. В цілому фундаменталісти стоять на антизахідних позиціях, несприйнятті будь-яких західних суспільних моделей, західної культури. Антизахідні мотиви в ідеології фундаменталістів мають важливе пропагандистське значення. Усі проблеми, які існують в сучасному мусульманському світі, зручно пояснювати негативним впливом привнесення західних моделей розвитку в традиційні суспільства Сходу. У порівнянні з цим істинно ісламський шлях розвитку виступає як переконлива і приваблива перспектива для всього суспільства. Звичайно, критичний погляд на такі положення ісламізму знаходить утопічні риси цієї ідеології. Але, як відомо, риси міфологічності і утопічності властиві взагалі будь-якій ідеології. Без них вона не була б життєздатною.Разом із тим, аналізуючи еволюцію поглядів мусульманських політичних рухів, російський дослідник М. Піотровський відзначав появу нових рухів, „консервативних за сутністю, але таких, що вдало поєднують мусульманські політичні традиції з перебудованими в мусульманському стилі західними принципами та ідеями” [3, с. 17]. На його думку, така тенденція властива лише тій частині фундаменталістів, які під тиском політичних обставин прагнуть розширити свою соціальну базу, але при цьому зберігають відданість основним положенням „відродженої” політичної доктрини.