Правосвідомість у соціально-політичному розвитку людини
В сучасному розумінні сутності правосвідомості право визначається як об’єктивна реальність, що виникає за наявністю суб’єктивної реакції людей на правові норми. Тому правосвідомість є нерозривним супутником права, ефективним регулятором відносин людей, наділених волею і свідомістю. Саме у сфері психологічних реакцій право здійснює провідні принципи своєї соціальної сутності – гуманізм, справедливість, формальну рівність усіх суб’єктів правовідносин.
За статистичними даними правоохоронних органів, найдинамічніші зміни правосвідомості громадян відбуваються у сфері злочинності. Так, особами, які ще не досягли 18 років, скоюється понад 9 % усіх правопорушень, що приблизно співпадає з показниками злочинності кримінально найактивнішої групи – осіб віком від 18 до 29 років.
Останні кримінологічні дослідження встановлюють нові якісні характеристики злочинів неповнолітніх, що розглядаються як дискримінантні індикатори пріоритетів і тенденцій розвитку суспільства, у тому числі й духовних. Мотиви скоєння правопорушень свідчать про домінування в світогляді молоді інтересів споживання (75 %), що обумовлюється як економічними проблемами, так і духовною обмеженістю молоді. Найтяжчі правопорушення неповнолітніх характеризуються особливою жорстокістю. Швидко зростають показники злочинності серед осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Збільшилася питома вага злочинів (до 25,6 %) серед учнів шкіл [4, с. 65].
Розглядаючи правосвідомість як полідисциплінарну категорію, слід враховувати, що людина осягає світ трьома засобами: духовним (ірраціональним), практичним і теоретичним (раціональним). Головне у людській особистості – духовна спрямованість. Духовність робить акцент на загальнолюдських цінностях, охоплюючи представників усіх релігій. Віра розглядається як цінність, що існує без антагонізму з розумом. В умовах нестабільності сучасного суспільства для зміни ситуації на ліпше необхідна духовна освіта – системне, логічне та наукове виховання підростаючого покоління.
Враховуючи реальну соціокультурну (релігійну, етичну, мовну) неоднорідність України, актуальною справою постає вироблення сучасної мультикультурної доктрини, політики, освіти, в яких би враховувався як позитивний, так і негативний світовий досвід мультикультуралізму [5, с. 77]. Її реалізація на рівні навчально-виховного процесу може забезпечити виховання повноцінного й соціально-активного громадянина незалежно від етнічного походження та світоглядних орієнтацій.Суспільства країн пострадянського простору прийшли до усвідомлення, що без релігійно-моральних, етнонаціональних основ право втрачає свою силу, відтак правосвідомість деформується.
Важливими регуляторами духовного життя і соціальної поведінки людей будь-якої конфесії є релігійні норми. Вони забезпечують солідарний зв’язок між людьми, надають особливого сенсу та додаткову ціннісну інформацію громадянину, поглиблюють його соціальні орієнтації.
Для оцінки міри значущості факторів, що впливають на рівень правосвідомості особистості, здійснено дослідження, в межах якого в спеціально розробленій анкеті пропонувалося проранжувати за значущістю 11 факторів: рівень освіти, стаж роботи за фахом, менталітет країни, загальну культуру, працездатність людини, її соціальний статус, рівень духовної, професійної і правової культури, мотивацію до юридичної діяльності, правову активність особистості (таблиця 1).
Аналіз свідчить про неоднорідність оцінки вагомості факторів, що впливають на рівень правосвідомості, з боку слухачів профорієнтаційного відділення, студентів та науково-педагогічних працівників гуманітарного ВНЗ. Так, фактором номер один за мірою впливу на рівень правосвідомості слухачі профорієнтаційного відділення вважають правову активність, а студенти і науково-педагогічні працівники кафедр правових дисциплін – правову культуру, що відображає рівень досягнень у сфері правової поведінки особистості. До першої п’ятірки найвагоміших чинників за мірою впливу на правосвідомість крім зазначених вище факторів також увійшли: на думку слухачів профорієнтаційного відділення – мотивація до юридичної діяльності (2,92), духовна (3,02), професійна (3,09) та правова культура (3,14). У свою чергу, студенти серед п’яти найважливіших факторів визначили духовну (2,17), професійну культуру (2,26), правову активність (2,96), мотивацію до юридичної діяльності (3,18). Науково-педагогічні працівники кафедр правових дисциплін до найвагоміших факторів, спроможних впливати на рівень правосвідомості громадян, віднесли: освіту (2,12), професійну (2,18), духовну (2,21) та загальну культуру (2,64). Тобто, виокремили, в якості підґрунтя, синтез різних видів культур. Порівняння з п’ятьма найвагомішими факторами, що впливають на рівень правосвідомості громадян за оцінкою різних категорій учасників навчального процесу, свідчить про тотожність оцінок студентами і слухачами, тоді як науково-педагогічні працівники вилучили з першої п’ятірки мотивацію до юридичної діяльності і правову активність. Замість цих факторів вони запропонували в якості вагомих загальну культуру особистості та рівень освіти.