Правосвідомість у соціально-політичному розвитку людини

Конфронтація держави і громадян щодо вибору оптимальної моделі суспільного розвитку тривала віками. Держава не тільки експериментувала над населенням, впроваджуючи розроблені нею моделі соціально-політичного розвитку. Історія знає приклади збройної агресії з метою довести силою перевагу тієї чи іншої моделі розвитку. Наприкінці ХХ століття світ став на шлях боротьби з насиллям, тоталітаризмом, різними формами обмеження прав і свобод людини.

Системоутворюючим фактором правової демократичної держави завжди були, безумовно, правосвідомість і правова культура, високий рівень захищеності прав і свобод громадян. Однак людству так і не вдалося дійти згоди з фундаментальних питань цього кардинального явища [1, с. 69].

Специфіка сучасного життя полягає в тому, що система суспільних, групових та індивідуальних прав та інтересів перебуває в динамічному, неврівноваженому стані, що потребує сучасної конструкції політичного управління, здатного в тактичному і стратегічному плані здійснювати послідовну та безперервну демократизацію всієї політичної системи, що підтримується соціалізацією ринкової економіки.

Актуалізація правового аспекту в нашому дослідженні обумовлена взаємозв’язком наявного рівня духовності соціуму і стану злочинності в ньому, проявами цього зв’язку в молодіжному середовищі в умовах складного етапу формування української правової держави. Саме правовий аспект з його науково-методичною основою особливо чітко репрезентує правову поведінку громадян та відіграє важливу роль у соціально-політичному розвитку.

Аналіз наукових праць, присвячених проблемам формування і розвитку правосвідомості та правової культури громадян у соціально-політичному вимірі [1 – 4] засвідчує недостатнє вивчення цієї важливої проблематики.

Метою нашого дослідження стало визначення ролі та змісту правосвідомості у соціально-політичному розвитку людини. Об’єкт дослідження – усвідомлення особистих норм права у правовому полі соціуму. Предмет дослідження – право, правовий порядок, індивідуальна, громадська, масова, професійна правосвідомість людини. Основна гіпотеза полягає в припущені існування залежності правосвідомості і правової культури від сукупності факторів соціального буття, правових поглядів, уявлень, ідей, почуттів, ціннісних орієнтацій, що формуються у сфері правової поведінки особистості.

В ході дослідження вирішувалися такі завдання:

• здійснення контент-аналізу значення, поняття та змісту правосвідомості і правої культури особистості у соціально-політичному розвитку людини;

• оцінка чинників, що впливають на рівень правосвідомості у сфері правової поведінки особистості та соціально-політичного розвитку людини;

• проведення експертної оцінки вагомості різних за своєю природою чинників та вироблення інтегральної кваліметричної моделі правосвідомості особистості;

• оцінка очікуваного впливу різних факторів соціального буття на рівень формування і розвитку правосвідомості;

• вироблення прогнозу правосвідомості особистості на найближчі п’ять років у контексті „країна – регіон – місто”;

• визначення перспектив подальших наукових досліджень ролі правосвідомості у соціально-політичному розвитку людини.

Методологічну і теоретичну базу дослідження складали структурні компоненти правосвідомості як інтегральної соціальної, юридичної та психологічної категорії, що формується в правовому полі соціуму і відображається у правовій поведінці людини, аксіологічний і структурно-функціональний підхід до розуміння сутності правосвідомості та правової культури особистості [1 – 3].

Методи дослідження