Правосвідомість у соціально-політичному розвитку людини
Для визначення змісту, функцій правосвідомості і факторів, що впливають на її рівень, було розроблено спеціальну анкету оцінки правосвідомості у період професійно-особистісного становлення людини. За ознаками предметної однорідності всі фактори були поділені на чотири основні групи:
1. Соціально-політичні (менталітет країни, соціальний статус, рівень освіти особистості).
2. Рівень культури (загальна, правова, духовна, професійна).
3. Правова активність та мотивація юридичної діяльності.
4. Працездатність і стаж праці за фахом.
Оцінка вагомості цих факторів здійснювалась у два етапи. На першому було проведено ранжування від 1 до 11 фактора за принципом: 1 – висока вагомість, 11 – низька. Далі здійснювалася їх систематизація. Дослідження проводилися серед слухачів профорієнтаційного відділення (40 осіб), студентів спеціальності „правознавство” економіко-юридичного факультету (60 осіб) та науково-педагогічних працівників кафедр правових дисциплін гуманітарного ВНЗ (10 осіб). Було розроблено інтегральну кваліметрічну модель оцінки вагомості факторів, що впливають на правосвідомість людини [6 – 8].
Наукова новизна дослідження полягає у встановленні інтегральної кваліметричної моделі правосвідомості особистості та оцінці очікуваного впливу різних факторів соціального буття на рівень формування і розвитку правосвідомості людини.Теоретичне значення роботи: визначено значення, поняття, зміст правосвідомості у соціально-політичному розвитку людини, розроблено прогноз правосвідомості особистості на найближчі п’ять років у контексті „країна – регіон – місто”.
Практичне значення роботи полягає у використанні пропонованих заходів, спрямованих на підвищення рівня правосвідомості громадян у соціально-політичному розвитку правової демократичної держави.
Результати дослідження
На нинішньому етапі розвитку українського суспільства правосвідомість слід розглядати в цивілізаційному вимірі та в контексті аксіології загальнолюдських цінностей. Юридична наука, зокрема, розглядає правосвідомість як одну з найважливіших форм свідомості людини та суспільства поряд з політичною свідомістю, мораллю, мистецтвом, релігією, наукою, філософією.
Правосвідомість можна визначити як об’єктивно існуючий набір взаємопов’язаних ідей, емоцій, поглядів, що відображають критику чинного права, а також ставлення груп та індивідів до права як цілісного соціального інституту, його системи і структури, окремих законів та інших елементів правової системи [2, c. 123].
Правосвідомість та її критеріальна характеристика – правова культура особистості — розглядаються як знання, розуміння та уміння реалізовувати в практиці соціальних відносин норми права. Важливим елементом правосвідомості та правової культури є також знання й реалізація громадських, соціальних, економічних, політичних та інших прав і свобод людини.
Правосвідомість пов’язана з глибинними світоглядними настановленнями людської свідомості, що стійко впливають на поведінку особистості. Її формування має складний характер [1, с. 69].
Правосвідомість розглядається як відбиток в індивідуальній свідомості духу й характеру чинних законів, орієнтація людини на ідеал правової держави, що визначає практичну поведінку людини як громадянина. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що правосвідомість відіграє важливу роль у розвитку будь-якої держави. Отже, без розвиненої громадської правосвідомості людини неможливе право, а без права немає правової демократичної держави.
У сфері соціального буття правосвідомість повинна стати важливим фактором гармонізації життя, надійним посередником між загальною формулою закону та конкретною особистістю для того, щоб формальне, послідовне та безумовне виконання закону не призвело до несправедливості.