Політичні зміни і політична стабільність

Слід враховувати, що масові політичні рухи мають соціально-психологічну основу. Велику роль відіграє політична психологія – почуття, настрої, що виникають під впливом політичної дійсності. Виникненню рухів передує нагромадження певних почуттів – тривоги, відчуття того, що ті, хто керує державою, байдужі до проблем громадян, відчуття незатребуваності, марності зусиль тощо. Це породжує незадоволення умовами життя і бажання щось змінити. Вибори, якщо вони справедливі, показують основні тенденції в розвитку політичних настроїв, політичної свідомості.

Отже, рухи протесту не виникають раптово. Щоби сформувався соціальний рух, потрібні певні умови. В основні соціальних рухів лежить конфлікт.

В Україні конфліктна ситуація існувала тривалий час. Але не завжди така ситуація переростає у відкрите протистояння. Для цього потрібні лідери – ініціатори відкритої боротьби за певні права, а також нагода, що виконує роль спускового механізму. Вибори Президента України 2004 року якраз і стали такою нагодою. Крім того, на момент виборів з’явились політичні лідери, спроможні об’єднати і мобілізувати на активні дії великі групи людей. Соціальна несправедливість, незадоволення умовами життя, статусна невизначеність вважаються основними умовами виникнення масових соціальних рухів. Нині українським вченим належить визначити характер політичних змін, які відбулися на чотирнадцятий рік незалежності, а також відповісти на запитання, чи сприяють ці зміни формуванню суспільства сталого розвитку.

Отже, політичні зміни є необхідною умовою існування політичної системи, її розвитку. Зміни можуть носити різний характер. Революційні зміни ведуть до порушення сталості розвитку, тобто до докорінної зміни політичної системи. Порушення стабільності не завжди становлять загрозу для сталості розвитку, а тільки тоді, коли порушення є системними, тобто проявляються у всіх сферах. В Україні відбулися суттєві зміни і в структурі інтересів, і у виборі форм реалізації інтересів. Це може породжувати конфлікти, а тому дуже важливо поєднати динамічність розвитку із збереженням необхідної міри сталості.

Література:

1. Дегтярев А. А. Основы политической теории. – М.: Высшая школа, 1998. – С. 88.

2. Ильин М. В. Ритмы и масштабы перемен. О понятиях „процесс”, „изменение” и „развитие” в политологии // Полис. – 1993. - № 2. – C. 58, 60.

3. Галкин А. А. Стабильность и изменение сквозь призму культуры мира // Полис. – 1998. - № 5. – С. 119 - 120.

4. Там само. – С. 120.

5. Ильин М. В. Ритмы и масштабы перемен. О понятиях „процесс”, „изменение” и „развитие” в политологии // Полис. – 1993. - № 2. – С. 60.

6. Див. Політичний енциклопедичний словник. – К.: Видавництво „Генеза”, 1997. – С. 293, 298.

7. Ильин В. В. Политология. –М.: Книжный дом „Университет”, 1999. – С. 12 - 15.

8. Липсет С. М., Кен-Рюн С., Торрес С. Сравнительный анализ социальных условий, необходимых для становления демократии // Международный журнал социальных наук. – 1993. - № 3. – С. 5, 9.

9. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от экспансии до консолидации // Мировая экономика и международные отношения. – 1995. - № 6. – С. 88.

10. Михальченко М. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. - Дрогобич - Київ: ВФ „Відродження”, 2004. – С. 63.

11. Володенков С. В. Модели динамики политических процессов в условиях переходного периода // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. – 1999. - № 6. – С. 45.

13. Лиханова И. В. Дестабилизирующие факторы политического процесса и национальная безопасность: современный теоретический дискурс // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. – 2004. - № 3. – С. 59, 60.