Перспективи розвитку Збройних Сил України в контексті удосконалення воєнної організації держави

Наступна закономірність випливає з необхідності залучення військових підрозділів до виконання специфічних завдань під час стабілізації обстановки у постконфліктий період (роззброєння незаконно створених воєнізованих формувань, виявлення та захоплення їх лідерів, ліквідація масового безладу, надання допомоги місцевій владі, вирішення гуманітарних питань тощо).

І нарешті – міжвідомча інтеграція, яка безпосередньо диктується сучасними вимогами ведення збройної боротьби. Як свідчить досвід, проведення воєнних акцій та операцій потребує високого рівня взаємодії силових відомств та окремих цивільних організацій.

Як бачимо, ситуація вимагає інтеграції інститутів держави у двох вимірах: безпосередньо силових структур між собою та комбінації зусиль військових, цивільних установ і правоохоронних відомств. Причому, реалізація першого варіанта вбачається досить ефективною при створенні ВОД.

На думку автора, сьогодні в Україні конче необхідно якісно вдосконалити ВОД. Оскільки необхідність її існування є беззаперечним, а всі військові формування держави перебувають у стані реформування, то економічно доцільним та ефективним вбачається поєднання цих відомчо розрізнених, проте тотожних процесів у єдину систему заходів оптимізації дієвого компонента структури воєнної безпеки України.

Отже, Україні необхідно завершити формування вже задекларованої ВОД, збалансувавши при цьому розрізнені процеси оптимізації її військових елементів.

Реалізація цього напряму передбачає обов’язкове виконання таких процедур: обгрунтування та розробку Державної програми розвитку ВОД; нормативно-правового супроводу і всебічного забезпечення її реалізації. Це потребує законодавчого закріплення факту існування ВОД, визначення її функцій, завдань, структури і регламентації діяльності, а також внесення відповідних коректив до Конституції України і чинного законодавства. Виконання цих заходів стане підставою для формування запитів фінансово-економічного забезпечення програми і створить прецедент всебічного супроводу її реалізації. Детальніше алгоритм цієї процедури визначено Законом України „Про організацію оборонного планування” (2004 р.).

Відповідно, метою цієї Державної програми має бути створення єдиної структури Воєнної організації держави з відповідними централізованими підсистеми управління та всебічне забезпечення за принципом оборонної достатності та мінімізації витрат. Базовим компонентом її слід визначити ЗС України, центральним органом виконавчої влади та військового управління ВОД – Міністерство оборони України. На базі ГШ ЗС України створити об’єднаний штаб керівництва ВОД. Це має бути головний орган військового управління ЗС України та іншими військовими формуваннями. В структурі ВОД сформувати два функціональні компоненти: ЗС України (зовнішньополітичного призначення) та війська внутрішньодержавного призначення (ВВДП).

Крім зазначеного необхідно розпочати інтеграцію розрізнених систем забезпечення військових формувань в єдині за профілем підсистеми забезпечення ВОД. Вирішити це завдання можна за рахунок:

• створення загальної підсистеми підготовки військових кадрів для ЗС України та ВВПД;

• розширення можливостей і повноважень структур оперативного забезпечення ЗС України (радіоелектронної боротьби; радіаційного, хімічного та біологічного забезпечення; воєнної топографії та навігації; інженерних військ) з метою задоволення потреб ВОД;

• формування на базі логістики ЗС України об’єднаної структури матеріально-технічного забезпечення військових компонентів ВОД;

• зведення розрізнених органів медичного обслуговування військових формувань держави в єдину конструкцію ВОД.

Результатом виконання такої програми має бути формування підвалин для ефективного розвитку ВОД та її компонентів, а також закріплення позитивних тенденцій еволюції системи воєнної безпеки України.Традиційно в системі воєнної безпеки України та ВОД Збройним Силам відводиться реалізація функцій зовнішньої спрямованості. Грунтуючись на нормативно-правових засадах воєнної політики України та враховуючи її оборонний характер, автор схильний вважати базовою функцією ЗС України – оборону України. Оскільки „захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності” (прописані в Законі України „Про Збройні Сили України” в редакції від 13.01.2005 р.) є надто загальним положенням, а якщо виокремити його суто воєнну складову, то це буде скоріш функціями ВОД (внутрішньої та зовнішньої спрямованості). Сам же термін „оборона України” (згідно із Законом України „Про оборону України” в редакції від 19.06.2003 р.) повністю визначає призначення Збройних Сил. Крім цього, враховуючи обмежені функціональні можливості ДПС, на ЗС покладається охорона повітряного і підводного простору в межах територіального моря України.