Перспективи розвитку Збройних Сил України в контексті удосконалення воєнної організації держави

Слід, проте, мати на увазі, що зазначені методики адаптовані до системи міждержавних відносин, що обумовлює їх недостатню ефективність у випадку включення до цієї системи недержавних суб’єктів. Актуалізація тероризму як феномена воєнно-політичного протиборства та спроби боротьби з ним доводять: сучасна цивілізація ще не має у своєму розпорядженні ефективних способів його запобігання та нейтралізації. І Україна тут не виняток. Вирішення проблеми потребує створення багатомірної методології, що дозволила б об’єднати в несуперечливу конструкцію розробки гуманітарних, суспільних, технічних, воєнних та інших наук.

Отже, Україна потребує принципово нової методології участі в розв’язанні глобальних проблем війни і миру та науково обгрунтованої стратегії воєнної безпеки. Тим більше, що нормативно-правові основи розробки та реалізації стратегічного планування у сфері воєнної безпеки держави було закладено 2004 року Законом України „Про організацію оборонного планування”, який, крім усього іншого, передбачає узгодження перспектив розвитку ЗС України та інших військових формувань Державною програмою розвитку ВОД [9].

Торкаючись питання функціонування органів державної влади у сфері воєнної безпеки, слід зауважити, що автор в ході аналізу процесу військового будівництва України виявив низку стійких тенденцій негативного характеру, повязаних з їх діяльністю у згаданому напрямі [10]. Тому якнайскорішого вирішення потребує проблема узгодженості діяльності всіх гілок державної влади у сфері оборони. Ініціатива тут має належати Президентові України (як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил) при активній позиції Верховної Ради, а уряд України разом з ними має нести солідарну відповідальність за наслідки реалізації воєнної політики держави. Це стосується як обгрунтування можливостей країни і перспектив розвитку ЗС, так і ресурсного забезпечення їх ефективного функціонування та еволюції.

Для розв’язання зазначених питань, перш за все, необхідно:

• встановити мінімально допустимий рівень воєнної безпеки України та законодавчо його закріпити;

• визначити співвідношення економічної доцільності та інтересів воєнної безпеки України, прийняти необхідне політичне рішення;

• розробити стратегію воєнної безпеки України;

• відмовитись від практики вибіркового форсування окремих напрямів військового будівництва при низьких темпах усього процесу;

• подолати відставання нормативно-правового супроводження від реальних процесів розвитку військової сфери України.

Відповідно, ключовими напрямами військової політики України на найближчу перспективу доцільно визначити:

• досягнення параметрів ВОД та ЗС України, які за своїми кількісно-якісними показниками спроможні своєчасно і ефективно виконувати покладені на них завдання;

• формування нормативно-правового поля військового будівництва, адекватного реаліям внутрішньо- та зовнішньополітичної обстановки;

• створення умов для прогресивного розвитку ОПК України;

• забезпечення належного фінансово-економічного супроводу заходів військового будівництва;

• подальша демократизація сфери цивільно-військових відносин, вдосконалення системи демократичного цивільного контролю за діяльністю ВОД.

На сьогодні сформувався комплекс усталених тенденцій воєнно-політичної обстановки, що потребує створення ВОД. Ігнорування цієї проблеми вже в недалекому майбутньому може призвести до незворотних деструктивних процесів у сфері національної безпеки країни.Перший напрям цієї роботи – максимальна демілітаризація військових формувань МВС, ДПС, МНС України. Однак їх перетворення (в перспективі) на невійськові формування та служби не знімає з порядку денного питання протидії внутрішнім загрозам воєнного характеру. Навпаки, активізація тероризму і загострення внутрішніх протиріч тільки актуалізує його. Реалії демонструють необхідність безпосередньої причетності Збройних Сил до вирішення цих проблем. Та й можливе загострення етнічних, соціальних, економічних, політичних протиріч і вірогідність їх ескалації до збройного конфлікту також передбачає вирішення цієї проблеми силовими методами.