Етноси і нації в системі інших спільнот. Класи, етноси і нацї

По-перше, варто звернути увагу на те, що, за твердженням У.Конно-ра, вже "з весни народів" 1848 р. етноси і нації починають виконувати функції класу та виступати у ролі головної рушійної сили суспільного розвитку.

По-друге, як свідчить Е.Геллнер, давні поневолені і експлуатовані класи не починали руйнувати існуючих політичних систем доти, доки не визначались "етнічно". А новий робітничий клас зміг перетворитись із "класу в собі" на "клас для себе" лише тоді, коли став "нацією", тобто національним. Та й нація стала політично свідомою і активною лише тоді, коли стала "класом". Здається, ні нації, ні класи не є політичними каталізаторами: ними є лише "нації-класи", або "класи-нації".

Доречним буде відзначити, що подібні думки ще раніше висловлювали вже згадувані О.Бауер, К.Реннер, а також Бер Борохов169, Антоніо Грамші та деякі інші вчені. А терміном "нація-клас" користувалась значна частина лідерів національно-визвольних рухів країн Азії й Африки. Отже, схоже, має рацію відомий в Південній Америці вчений Тор-рес Рівас, стверджуючи, що в проблемі взаємовідносин "клас-нація" суттєвим є питання не дослідження того, як вони детермінують один одного, а з'ясування відносин між класами, які детермінують націю.

По-третє, нації в постіндустріальному суспільстві характеризуються зростаючою соціальною однорідністю та швидким збільшенням т.зв. "середнього класу".

При цьому його лави поповнюються представниками майже всіх етнічних спільнот. Це, на нашу думку, зумовлює міцність і стійкість нації, а також забезпечує соціальну й етнополітичну стабільність суспільства.

Але поза межами "середнього класу" ще лишається значна частина представників підлеглих етнічних груп. Вони зосереджуються у найбільш брздних, важких, малокваліфікованих, низькооплачуваних сферах виробництва і послуг.До недавнього часу в США це стосувалось поляків, італійців, українців (останніх В.ісаїв назвав "неграми" вугільних шахт і сталеливарної промисловості) та представників деяких інших "білих" етнічних груп, а сьогодні - негрів і "чиканос"; у ФРН - турків, греків, представників інших національних меншин; у деяких пострадянських державах - росіян, поляків, українців та представників інших т.зв. "російськомовних" груп тощо.

Коротко говорячи, відбувається розкол традиційних економічних класів уздовж: етнічних ліній, що породжує тенденцію до утворення т.зв. "класово-етнічних груп" або "етнокласів", посилюється "етнічно-сегрегований характер робочої сили" тощо.Все це знайшло відображення у модних теоріях т.зв. "етнічної стратифікації", "розколотого ринку праці", "внутрішнього колоніалізму" та інших.

Отже, сьогодні людство, по суті справи, опинилось у своєрідному бермудському трикутнику. Його сторонами є:

1) зникаючі на Заході й зростаючі у посттоталітарних країнах соціальні протиріччя та антагонізми,

2) поступово згасаючі на Заході й досить сильні на теренах колишнього соціалістичного табору національні протиріччя та антагонізми,

3) дедалі зростаючі повсюдно етнічні протиріччя і антагонізми та численні криваві етнополітичні конфлікти і міжетнічні війни на теренах колишніх імперій та соціалістичного табору.

Все це вимагає нових наукових досліджень, нових підходів та нового розуміння місця і ролі у суспільно-політичному житті та взаємовідносин тріади: клас (страта) - етнос (етнічність) - нація. Причому незалежно від того, наскільки реальними чи уявними є ці феномени.

Класифікація держав

Найбільш коректним підходом до вивчення проблем класифікації держав, на наш погляд, є підхід, запропонований професором соціології Йоркського університету (Торонто, Канада) Ентоні Річмондом: "Держава повинна бути чітко відрізнена від нації. Сутність держави у тому, що вона є системою уряду, який здійснює верховну владу, маючи монополію на легітимне використання мілітарних та інших примусових установ у межах чітко визначеної території і чий суверенітет визнається іншими державами... Держави можуть складатись з однієї або більше націй. Ці нації, в свою чергу; можуть бути поліетнічними.