Уряди Криму (1917-1921) – історія, керівники

Восени 1920 р., коли радянська влада остаточно закріпилася в Криму, перед ЦК РКП(б) постало питання про дальшу долю півострова. Більшовики розглядали Крим як плацдарм для майбутнього проникнення до Туреччини і далі – на весь Схід. Тому на території Кримського півострова було вирішено створити автономну республіку у складі Російської Федерації.

Одночасно з обговоренням питання про створення автономії Кримський обком розпочав процес переходу від ревкомів до виборних рад. Було вирішено провести вибори спочатку в містах, де були «найбільш підготовлені пролетарські маси»: Сімферополі, Севастополі, Керчі, Феодосії. Строки виборів в міські ради були визначені з 5 до 15 липня 1921 р., вибори по повітах в районні ради – з 25 липня, а вибори в сільради – з 5 серпня. У першій половині вересня відбулися повітові з’їзди рад, на яких були обрані делегати на I Всекримський з’їзд рад.

7 листопада 1921 р. у Сімферополі відкрився I Всекримський з’їзд рад. Він заслухав звіт Кримревкому про здійснену за рік роботу, прийняв закон про землю, розглянув питання про впровадження непу в Криму. Центральне місце в роботі I Всекримського з’їзду рад зайняло питання про утворення Кримської АСРР. З’їзд оголосив Крим автономною республікою, затвердив конституцію, яка була підготовлена на V партконференції (листопад 1921 р.), обрав ЦВК рад (КримЦВК) та голову РНК.

Кримський ЦВК був обраний в складі 50 осіб та 15 кандидатів (до складу увійшли Ю. Гавен, М. Поляков, Бортников, Шіндарев, Максимов, Барабаш та ін.). Невдовзі був сформований апарат управління Кримської АСРР (13 наркоматів та 3 управління). Головою Кримського ЦВК було обрано Ю.Гавена, а головою РНК – М.Саід-Галієва.

УЛЬЯНОВ Дмитро Ілліч керівник урядом Криму (1919)

(1874 – 1943)

(керував радянським урядом:

травень-червень 1919 р.)

Народився 16 серпня 1874 р. у м. Симбірськ, нині Ульяновськ, РФ, у багатодітній сім’ї директора народних училищ Симбірської губернії Іллі Ульянова. Брат В. Ульянова (Леніна). У 1894 р. закінчив Самарську гімназію і вступив на медичний факультет Московського університету. Досить рано примкнув до партійної роботи. За участь у революційному русі 1897 р. його заарештовано, виключено з університету, вислано із столиці. З 1898 р. був під гласним поліцейським наглядом у Подольську. У 1901 р. закінчив медичний факультет Юр’євського (Тартуського) університету і з 1902 р. працював лікарем на півдні Росії, одночасно беручи активну участь у революційному русі. З 1900 р. – член соціал-демократичної організації «Искра», а в 1903 р. стає членом РСДРП(б). У 1905– 07 рр. починає практикувати в Симбірську, а потім у Серпуховському повіті Московської губернії. У 1911 р. приїхав у Крим, де працював повітовим лікарем у Феодосії. У роки Першої світової війни мобілізований в армію, де працював лікарем шпиталю в Севастополі, потім Одесі, в санітарній управі Румунського фронту.

Від грудня 1917 р. – член Таврійського комітету РСДРП(б). На початку 1918 р. обрано до редколегії газети «Таврическая правда». Після поразки більшовицького уряду у квітні 1918 р. протягом року (до 1919 р.) вів революційну роботу в підпіллі.

Після того, як у Криму в квітні 1919 р. знову була встановлена влада більшовиків, Д. Ульянов стає членом Євпаторійського комітету РКП(б) та членом Кримського ревкому. Завдяки тому, що у Москві не змогли вчасно визначитися з новим головою уряду Кримської Соціалістичної Радянської Республіки, його призначили виконуючим обов’язки голови Кримської РНК Кримської СРР, а також наркомом охорони здоров’я і соцзабезпечення. Цю посаду він обіймав до літа 1919 р. – поки існувала республіка.

Після остаточного захоплення Кримського півострова Червоною армією наприкінці грудня 1920 р. Д. Ульянов – член Кримського обкому РКП(б) і ревкому, керівник Центрального управління курортами Криму. Під час перебування на цій посаді здійснював націоналізацію палаців, маєтків, вілл і пристосування їх під санаторії.Навесні 1921 р., зважаючи на неодноразові прохання Кримського уряду, через «систематичне пияцтво, виступи у такому стані на мітингах, партійних зборах та розкладання навколишніх», був відкликаний з Криму. Від 1921 р. до 1941 р. працював у Москві на різних посадах: в наркоматі охорони здоров’я, Комуністичному університеті ім. Я. Свердлова, в науковому секторі поліклініки Санітарного управління Кремля (з 1933 р.). У 1941– 42 рр. жив в Ульяновську, а потім знову вернувся до Москви. Помер 16 липня 1943 р. у селищі Горки Ленінські Московської області РФ, поховано у Москві.