Уряди Криму (1917-1921) – історія, керівники

Наприкінці березня – початку квітня 1919 р. більшовицькі війська підступили до Криму. 4 квітня вони захопили Перекоп, 11 квітня – Сімферополь та Євпаторію, 13 квітня – Бахчисарай та Ялту. Севастополь взято 29 квітня.

29 квітня у Сімферополі відкрилася Кримська обласна партійна конференція, на якій вирішено утворити Кримську Радянську Соціалістичну Республіку.

Її уряд був сформований 5 травня. До нього увійшли: нарком здоров’я та соціального забезпечення Д. Ульянов (тимчасово виконуючий обов’язки голови уряду), нарком внутрішніх справ Ю. Гавен, нарком закордонних справ С. Меметов, нарком юстиції І. Арабський, нарком військових і морських справ П. Дибенко, нарком освіти І. Назукін, нарком радянського народного господарства, фінансів, шляхів сполучення і поштово-телеграфного відомства Я. Городецький, нарком землеробства С. Ідрісов, нарком праці С. Полонський, керуючий справами РНК А. Боданинський, нарком продовольства і торгівлі С. Вульфсон (Давидов).

Протягом травня 1919 р. у Москві намагалися вирішити питання про голову кримського уряду. Політбюро неодноразово розглядало це питання, але знайти авторитетну людину, яка керувалася б виключно директивами, що надходили з центру, не вдалося. 28 травня політбюро ЦК РКП(б) призначило головою уряду «відкликаного з Казані т. Малютіна». Але цей кандидат до Криму так і не прибув. Постійного голову Кримського уряду призначено не було.

Кримський раднарком розігнав створений попереднім урядом адміністративний апарат, здійснив націоналізацію банків, кредитних установ, великих підприємств, залізничного та водного транспорту, маєтків. Щоб мати повний контроль за продовольчими товарами, була заборонена вільна торгівля хлібом. В усі повіти надсилалися продзагони, які мали провести загальну реквізицію хліба.

Заходи радянської влади з насильницького відбирання у населення продовольчих товарів та примусова посівна кампанія призвели до зростання обурення серед населення. Почали виникати стихійні виступи протесту.

Влітку 1919 р. вся територія України була охоплена численними селянськими повстаннями. Радянський уряд повинен був направляти в райони повстань велику кількість військ. Цим скористалися сили Антанти та Добровольча армія. Вони перейшли в наступ і зайняли територію півострова.

Після повернення до Криму Добровольчої армії її керівництво не стало створювати на півострові окремого уряду. Генерал А. Денікін вважав Крим частиною Таврійської губернії. Новий головнокомандувач збройними силами Півдня Росії барон П. Врангель сформував уряд на чолі з О. Кривошеїним (існував у Криму з червня до листопада 1920 р. у такому складі: О.Кривошеїн – голова уряду та помічник головнокомандувача генерала П.Врангеля з громадянської частини, П. Струве – міністр іноземних справ, М. Бернацький – міністр фінансів, С. Тверськой – начальник громадянського управління, Н. Савич – державний контролер, В. Налбандов – міністр торгівлі та промисловості, Г. Глінка – міністр землеробства, Н. Таганцев – міністр юстиції; 10 серпня його офіційно визнала Франція).

Проте П. Врангель створив всі умови для того, щоб цей уряд не мав реальної повноти влади. П. Врангель же у Криму поєднував посади головнокомандувача збройними силами Півдня Росії та правителя Півдня Росії, тобто у своїй особі об’єднував і військову і цивільну владу на півострові. Такий стан речей зберігався увесь той час, поки влада в Криму була в руках білогвардійців.

Після остаточного захоплення півострова радянськими військами у листопаді 1920 р. в Криму було створено обласний революційний комітет (Кримревком), головою якого став Бела Кун. Разом із секретарем Кримського обкому РКП(б) Р.Землячкою він наприкінці 1920 – початку 1921 р. був ініціатором і натхненником звірячих масових репресій.Через деякий час у керівництві Кримревкому розгорівся конфлікт. Бела Кун став надсилати реляції до ЦК РКП(б), в яких наполягав на тому, щоб відкликати з території Криму всіх «старих більшовиків» (тобто тих, хто брав участь у революційному русі з 1917 р.) – Ю.Гавена, С.Бабахана, І.Фірдевса, П.Новицького, Л.Немченка та багатьох інших, а замість них прислати з Москви «перевірених» товаришів. Щоб «поліпшити моральний клімат у керівництві, налагодити нормальну роботу радянських органів влади», Бела Кун був відкликаний з півострова.

За рішенням ЦК РКП(б) з Челябінська до Криму 20 лютого 1921 р. прибув новий голова Кримревкому М. Поляков. Він займав цю посаду з 21 лютого до 7 листопада 1921 р.