Уряди Криму (1917-1921) – історія, керівники
З перших днів існування РСРТ збільшила тиск на «ворожі класи» і почала вивозити з Криму хліб та інші продовольчі продукти. Було розпущено всі партії (від кадетів до Міллі-фірка – у перекладі з арабської Народна партія), закрито їхні газети.
У середині квітня 1918 р. німецькі війська розпочали наступ у центр півострова. 19 квітня вони оволоділи Джанкоєм, 22 квітня – Євпаторією та Сімферополем. До кінця квітня об’єднані німецькі війська повністю зайняли Крим. Уряд був змушений тікати. Одним вдалося врятуватися, інших військові формування кримських татар захопили під Алуштою, а потім розстріляли.
29 квітня 1918 р. у Києві відбувся державний переворот. На чолі Української Держави став гетьман П. Скоропадський. На його думку, Крим мав приєднатися до України на правах автономного краю.
Німецьке командування бажало залишити Крим за собою. Деякий час управління півостровом здійснював генерал Кош, але незабаром німці вирішили створити місцевий уряд. Спочатку Кош зупинився на фігурі Д. Сейдамета і доручив йому сформувати уряд. Швидко з’ясувалося, що Д. Сейдамет користувався підтримкою лише партії Міллі-фірка, а на все інше населення півострова не мав впливу.
6 червня Кош доручив сформувати уряд генералу С. Сулькевичу. 21 червня в газетах був надрукований склад Кримського крайового уряду, в який, крім С. Сулькевича, входили С. Горчаков, П. Рапп, В. Налбандов, Л. Фридман, С. Ахматович, М. Чериков, Д. Сейдамет, граф В. Татіщев та інші.
Уряд С. Сулькевича скасував декрети та розпорядження радянської влади, оголосив діючими закони колишньої імперії, повернув націоналізовані підприємства та маєтки колишнім хазяям. С. Сулькевич почав проводити політику, спрямовану на відрив півострова від України. Усі заходи Української Держави ігнорувалися.
Відкидаючи вимоги уряду Української Держави, Кримський крайовий уряд вирішив 21 липня відправити делегацію до Берліна. Її метою було добитися від німецького уряду визнання незалежності Криму.
Тоді Українська Держава з середини серпня оголосила економічну блокаду Криму. Було припинено залізничний та морський рух і торгівлю. Це змусило Кримський крайовий уряд розпочати переговори з Києвом, і в середині вересня до Києва прибула кримська делегація. Але антигетьманське повстання зупинило переговори.
Революційні події в Німеччині змусили німецьке командування вивести свої війська за межі України. Після відходу німців уряд С. Сулькевича став втрачати вплив. У жовтні Сімферопольська міська рада стала добиватися його відставки. Через деякий час подібні вимоги почали висувати думи інших міст. Після майже місячної боротьби С. Сулькевич 14 листопада 1918 р. подав у відставку.
15 листопада на з’їзді представників міст, повітів та волосних земств сформовано новий склад Кримського крайового уряду на чолі з С. Кримом. До нього входили В. Набоков, М. Винавер, П. Боровський, О. Ставен, О. Ніконов15.
У своїй діяльності уряд C. Крима спирався на підтримку Добровольчої армії та Антанти. Своїм завданням вважав зближення з усіма державними організаціями, які прагнули до «возз’єднання єдиної Росії», відбудови органів «громадського самоврядування» та переобрання їх згідно з законами Тимчасового уряду, скликання Кримського крайового сейму, проведення рішучої боротьби з більшовизмом з метою припинення зростання його впливу на маси.
З перших же днів між Кримським крайовим урядом та командуванням Добровольчої армії почалися чвари. Командири часто ігнорували розпорядження уряду. Уряд, у свою чергу, вважав себе незалежним від генерала А.Денікіна й тому виконував розпорядження тільки командування союзних військ.Уряд С. Крима, в складі якого були чотири кадети, есер та меншовик, провів деякі заходи для поліпшення становища населення півострова. Було видано розпорядження про дозвіл діяльності профспілок, створено комісію з питань праці. В грудні 1918 р. прийнято рішення про повернення мешканцям Криму грошей, вилучених більшовиками у вигляді контрибуцій. Розглядались заходи щодо компенсації збитків, які були у власників заводів та фабрик. Було відновлено обіг цінних паперів. Почався випуск нових грошей. Одночасно щодо ними в обігу були різноманітні грошові одиниці: «романівки», «керенки», донські паперові гроші – «дзвоники», українські карбованці, німецькі марки, французькі франки, англійські фунти, американські долари, купони від різних процентних паперів, позик, лотерейні квитки (надруковані урядом С. Крима) та ін. Одразу ж після скасування Брестського миру Москва розпочала надсилати до Криму агітаторів і організовувати партизанські загони. Був створений підпільний обласний революційний комітет для підготовки збройного повстання. Наприкінці 1918 – початку 1919 р. партизанські загони виникли майже в усіх кримських містах.