Структурна композиція етнічної ідентичності

Проте, у будь-якій етнічній групі завжди існує лише їй притаман¬ний культурний стрижень, що надає узгодженості діям її членів і виявляє себе зовні шляхом різних модифікацій (обумовлюючи тим самим рухливість етнічних меж). При цьому зберігається важлива особливість етнічності. Вона постійно відтворюється в процесі соціа¬лізації кожного конкретного індивіда. Засвоюючи "об'єктивну іден¬тичність", він свідомо реалізує власну ідентичність ("суб'єктивну ідентичність"). Але це стає можливими за умов певного інформацій¬ного простору, існування якого здатна забезпечувати етнічна група.

Етнічність зовсім не випадково асоціюється з внутрішнім змістом людини. Будь-яка інша якість особистості, що пов'язана з її ідентифі¬кацією, як правило, функціональна у соціальному розумінні і частіше піддається змінюванню. Однак, у рамках соціалізаційної й рольо¬вої теорії часом замість поняття "етнічна ідентичність" з'являється поняття "етнічна роль". Поява останнього швидше за все поясняється обмеженістю такої характеристики етнічної ідентичності як само-приписування. Виходячи з того, що виконання етнічної ролі базується на спільному для групи культурному знанні, культурному досвіді, то безумовно етнічна група має право очікувати від кожної людини поведінки, адекватної її ролі як члена даної групи. І в такому випад¬ку лише приписування індивідом подібної ролі виглядає явно недо¬статнім. Але слід рахуватися і з тим, що культурні підвалини (куль¬турне знання), на яких базуються внутрішньоетнічні відносини, набагато складніші й менш структуровані, аніж ті, на яких будують¬ся міжетнічні відносини. До того ж, на відміну від соціальних ро¬лей, статусів етнічність значено менше співвідноситься з динамі¬кою соціальних відносин та інститутів, з загальним станом суспільст¬ва. За цієї обставини етнічність найбільш - константна категорія ідентичності.

Втім, безперечним залишається одне. Процес етнічної ідентифі¬кації приводиться в дію через відмінності, оскільки вибір референ¬та так чи інакше передбачає наявність альтернативи. Інша річ, коли індивід соціалізується у гомогенному культурному середовищі, проб¬лем його ідентифікації з власною етнічною групою практично не виникає. Механізмом формування етнічних установок і стереотипів у цьому випадку, як правило, є наслідування. Засвоєння мови, куль¬тури, традицій, етнічних норм свого безпосереднього етнічного сере¬довища відбувається цілком природно.Втім, усвідомлення власної етнічної ідентичності навряд чи мож¬на назвати самодовільним процесом з огляду на його детермінова¬ність зовнішніми умовами. Частіше за все, це своєрідна реакція на ситуацію культурного конфлікту, що призводить до позначення сим¬волічних меж між етнічними групами. До того ж етнічна ідентифі¬кація не завжди відбувається шляхом наслідування. Зокрема, може мати місце примушення, коли в даний процес активно втручаються традиції та орієнтації суспільства, не говорячи вже про можливість вільного усвідомленого вибору. Проте, в цілому етнічній ідентич¬ності властиві два моменти. З одного боку, задоволення потреби в незалежності від інших і можливість самореалізації, а з іншого, по¬треби в груповій належності. Щоправда, поєднання різних причин І умов здатне певним чином розбалансувати природне протікання даного процесу. Одна справа, коли існує сприятливе ставлення до історії, культури свого народу, тоді навіть деякі відхилення, від так званої "норми", можуть розглядатися лише як зростання або згасан¬ня етнічності. Інша — коли з актуалізацією елементів етноізоляціонізму та замкненості виникають підстави для етноцентристської іден¬тичності. Хоча, скажімо, у деяких етнічних групах аналогічна ситу¬ація може детермінуватися традиційними нормами, релігійними установками (як шлюбна ендогамія), але в цілому не призводити до ізоляціонізму.

Порушення динаміки ідентичності часто-густо спричиняє її кризу, Втім, стосовно етнічності, це явище навряд чи можна трактувати так однозначно. По-перше, важко уявити ситуацію, коли людина починає себе відчувати не тим, ким вона була ще до недавнього часу. А, по-друге, презентаційність зміни етнічної ідентичності може бути вимушеним кроком, обумовленим конкретною ситуацією, перерозпо¬ділом значущості її складових: "образу для себе" і "образу для ін¬ших". Окрім того, не виключена можливість інших ситуацій.

Специфікація етнічної ідентичності значною мірою обумовлюєть¬ся не лише її суб'єктивною, але і соціальною модальністю. Так, за умов поліетнічної структури суспільства, не виключається розподіл етносів за їх статусом, що в свою чергу уможливлює прояв презентаційної ідентифікації (з метою досягнення вищого статусу) з більш престижною етнічною спільнотою (при збереженні відданості влас¬ним етнічним цінностям). До такого розвитку подій може спонука¬ти не лише атмосфера мікросередовища, але й держави в цілому. Більш того, представникам невеликих етносів взагалі властива за¬гостреність етнічної самосвідомості, що за певних умов здатна інтен-сифіковуватися. А звідси - зростання вимог щодо відданості спіль¬ним груповим цінностям і посилення протиставлення власних спільнот.

Втім, аби визначити більш-менш типові варіанти усвідомлення представниками різних етносів власної етнічної належності, зверне¬мось до аналізу тих індикаторів етнічності, що здатні забезпечувати найбільш стійку групову ідентичність (за пропорційною вибіркою було опитано 10 найбільш чисельних етнічних спільнот України, п=1500, Інститут соціології НАН України, 1998). Запропоновані рес¬пондентам взаємодоповнюючі питання "Що, на Вашу думку, виз¬начає етнічну належність людини? " і "Що, на Ваш погляд, пере¬дусім, об'єднує Вас з людьми Вашої етнічної спільноти? ", дозволяють водночас з'ясувати, які саме з цих індикаторів претендують на ключові ролі в тій чи іншій етнічній спільноті. Причому не вик¬лючено, що деякі з них дійсно можуть набувати виразу свідомої мані¬фестації на тлі неусвідомлених або слабко усвідомлених індикаторів Хоча це не скасовує можливості окреслення основних маркерів етніч¬ного відмежування спільнот (див. табл. 4.1).