Модернізаційний процес в Україні

Ще одним з досить впливових чинників дестабілізації , як вже зазначалося вище є, усвідомлення соціумом своєї національної приналежності. Це дуже складний та суперечливий процес, який доволі часто супроводжується дуже високим ступенем конфліктності у суспільстві, внаслідок невиправданого форсування національної ідентифікації, що іноді призводить до викривлення суспільної думки у бік виділення однієї нації за рахунок інших. Зазвичай, для подолання подібних проблем користуються доволі типовим комплексом заходів, що на нашу думку можливо вважати загальноцивілізаційним набутком, а саме :

-створення сприятливих умов для розвитку соціокультурних факторів усіх без виключення представників різних національностей, що мешкають у одній державі ;

-широке проведення процесу політичної соціалізації ;

-пошук харизматичного лідера певної нації, що дасть змогу, на думку російського вченого В. Пугачова, зняти з людей індивідуальну відповідальність за їх вибір певної політичної позиції ;

-вдосконалення ціннісної системи суспільства з метою формування принципово нового поля політичної культури активістського типу.Отже, необхідність проведення усіх вищезазначених заходів зумовлює певні дії з боку держави, напрямлені на прискорення процесу модернізації, але з метою недопущення небезпечних суспільних тенденцій потрібно постійно стримувати форсування модернізаційного процесу. Тому виникає поняття так званої часткової модернізації , тобто існування такого проміжку у часі коли в межах системи співіснують нові елементи ( як результат наявності модернізаційного процесу ) та старі ( різке скасування яких спроможне викликати соціальну напругу ). " У багатьох суспільствах,- висловлювався Д. Рюшемейєр,- модернізовані і традиційні елементи переплітаються у досить цікаві структури. Частіше такі соціальні невідповідності являють собою тимчасові явища, які супроводжують прискорення, соціальні зміни. Але доволі часто вони закріплюються і зберігаються на протязі поколінь … Якщо давати формальне визначення , то часткова модернізація являє собою такий поцес соціальних змін, котрий призводить до інституціоналізації у одному й тому ж суспільстві відносно модернізованих соціальних форм та менш модернізованих структур ".

Можлива дуже велика кількість комбінацій , що впливають на дисгармонійність співвідношень традиційного і модернізованого елементів у суспільстві. Заглиблення у цю різноманітність і являє собою сенс і одночасно складність вивчення специфіки модернізації в тій чи іншій країні. Чільне місце посідає тут вивчення ціннісного складу людського життя, того, що самі люди , соціальні, фахові і демографічні групи , субкультури уявляють найважливішим для себе, як вони бачать суспільні ідеали, які навадяться в культурі зразки правильної поведінки. Можливо стверджувати, що на основі таких культурних програм, що складаються у суспільному житті, народжуються і норми, і соціальні інститути, що їх охороняють.

Саме по собі переплетіння традиційних і модернізованих елементів та структур у одному й тому ж суспільстві не обов'язково набуває негативних сенсів. Досить можливе у певній мірі співіснування старого з новим. Нажаль, все ж таки, часткова модернізація відкриває шлях патологічного протікання суспільних процесів. Небезпека можливих неприродніх "сполучень" ще й у тому, що розвиток модернізації, народження нових модернізованих структур може послугувати традиційним модернізованим структурам , підтримувати і навіть активізувати традиційні цінності, доходячи навіть до руйнування, придушення перспективних нововведень.

Суспільство, що відійшло від єдиноміркування, характерного для традиційності ; суспільство, що втратило історично посталі перетини - мембрани, що амортизують зустріч різних цінностей , переводять їх у взаємоможливу площину ; та ще й при цьому заблукало на шляху у сьогодення, середовище - перманентно народжуюче конфлікт цінностей. Чи не таке наше суспільство, яке відійшло від традиційного життєвого ладу, але яке не змогло знайти у собі сили для відмови від традиційних цінностей на користь нових , здатних забезпечити життєвість соціальних та культурних процесів у сучасному світі ? Конфлікт цінностей, як дуже важлива складова соціокультурної ситуації - результат довгого панування традиційних цінностей, спроб їх адаптації у тепер не прийнятному для них середовищі.

5. Стан модернізаційних процесів у сучасній Україні

Отже, що являє собою сучасна Україна в модернізаційному відношенні ? Нині Україна, як і низка інших держав пострадянського простору є країною, так би мовити "перехідної цивілізації". Специфіка історичного досвіду лібералізації Росії, а відтак і України, протягом останніх трьох столітть, зумовила надзвичайне внутрішнє напруження, а далі як логічний наслідок - розкол. Насильницьке оновлення суспільства було пов'язане з "прорубуванням" вікна у Європу. Ця політика, що проводилася правлячою елітою Росії не без активної допомоги української інтелектуальної еліти, призвела до відторгнення від лібералізації селянських низів. Негативне ставлення селянської громади до панування торгівлі і товарно-грошових відносин спричинило розкол : "верхи" намагалися модернізувати суспільство, а "низи" тим часом активізували традиційні засади російської общини та української селянської громади.З плином часу ситуація дещо змінилася. У 1991 році остаточний крах утопічної ідеї "держави загального благоденства" призвів до отримання Україною незалежності, а значить і можливості розпочати процес оновлення суспільства і держави. Як не дивно, але вцілому продекларовані наміри нової влади були авансовані народною підтримкою, чому підтвердженням був референдум 1991 року. Такий стан речей на нашу думку доволі легко пояснити, оскільки агонізуюча стара система ще задовго до 1991 року почала народжувати протестні тенеденції, що рік від року зростали. При цьому система розподілу ресурсів попри все залишалася діяльною. Тому, маючи основу, суспільство сподівалось не на її відміну, а вдосконалення її, якого за старої політичної системи відбутись не могло , але як зазначалося вже вище , для процесу модернізації характерна повна зміна стандарту споживання, яка й почала відбуватися. Результатами цього були ріка диференціація суспільства, зубожіння населення, піднесення протестних настроїв вже до нової влади, непевність у майбутньому при відсутності будь-яких новодержавницьких концепцій .