Вибори президента В.Ющенка

В цьому разі голосування засвідчувало, що прем'єрові-кандидату політична реформа просто непотрібна.

2. Рік виборів - перебіг кампанії

14 квітня 2004 року лідери депутатських фракцій і груп, а також політичних партій, що входили в парламентсько-урядову коаліцію, на засіданні за участю президента Кучми ухвалили рішення про висування прем'єра Януковича єдиним кандидатом у президенти на виборах 2004 року.

Кандидат від опозиції Віктор Ющенко пішов шляхом самовисування, яке відбулося 4 липня на Співочому полі в Києві - в цій акції взяли участь майже 100 тисяч осіб.

Кампанія Януковича будувалася на соціально-орієнтованих слоганах та ініціативах. Риторика соціальності була міцно вмонтована в передвиборчу кампанію кандидата від влади, який був прем'єр-міністром і мав можливість потужно використовувати відповідний владний плацдарм для нежданого-негаданого задоволення соціальних потреб населення, поєднуючи корисне з приємним.

За великим рахунком, підвищення рівня життя громадян є стратегічним завданням уряду, однак у цій ситуації українці розглядалися сугубо як електорат, отож самі ці похвальні ініціативи мали суто передвиборчий характер. Практично недоступною була незаангажована інформація про те, скільки ж коштуватиме державному бюджету України в майбутньому поточне збільшення різноманітних виплат, яким чином це впливатиме на економічну ситуацію і чи не доведеться нам розплачуватися за цю радість зростанням цін та підвищенням рівня інфляції.

Представники опозиції намагалися довести, що форсовані ініціативи уряду можуть негативним чином відбитися на економічній стабільності. "Нашоукраїнець" Петро Порошенко зазначав, що вже наразі можна спостерігати ознаки гіперінфляції, хоча завдяки маніпуляціям зі статистичними даними владі вдається поки що приховувати суттєве подорожчання продуктів першої необхідності.

Медіа. Невід'ємними рисами виборчої кампанії 2004 року стали монополізація ЗМІ в контексті підтримки ними Януковича та недопущення до них опозиції. Слово "темник" стало відомо світовому співтовариству, як свого часу слово "перестройка", але із зовсім іншим інформаційним настроєм.

Своєрідна революція в галузі мас-медіа сталася лише під час помаранчевої революції, завдяки чому висвітлення подій у країні стало більш плюралістичним. Проте поки що дуже зарано говорити про те, наскільки такий процес є незворотним, оскільки жоден із менеджерів, які примушували своїх підлеглих працювати за "темниками", публічно не подав у відставку...

3. Технології під час виборів

"Технічні кандидати". Їх нараховувалось аж 24. Найголовнішою родзинкою цієї технології було те, що представники від них входили до складу виборчих комісій. У той же час частина "технічних кандидатів" фактично зробила за Януковича всю брудну роботу з дискредитації Ющенка. Зокрема, притчею во язицех можуть бути "рекламні" виступи кандидатів Козака та Со щодо "американського" походження дружини Ющенка.Розпалювання міжрегіональних суперечностей. Площина передвиборчої конкуренції з подачі російських політичних технологів переводилась у конкуренцію регіональну. Зокрема, Ющенка намагалися позиціонувати як кандидата від Заходу, а Януковича - як соціального прем'єра і кандидата від Сходу України. Плоди застосування цих міфічних схем можна було побачити під час сплеску регіонального квазісепаратизму в середовищі керівних еліт Сходу та Півдня України, який мав місце після початку помаранчевої революції.

Адміністративний ресурс. Власне, йшлося про залучення до виборчої кампанії всієї вертикалі виконавчої влади та й органів місцевого самоврядування, які "допомагали" електорату зробити свій вибір. Фактично в Україні не було створено умов, які б дозволили виборцям зробити свій вибір вільно та свідомо. ЦВК жодним чином не реагувала на брудні "листівочні" та "регіональні" технології, не звертала жодної уваги на розвішені, наприклад, по Донецькій області численні біг-борди, де Україна була розподілена на "три сорти", тощо.

Політичні події відбилися на політичному структуруванні українського парламенту. Поступово пропрезидентська, "пропрем'єрська" більшість зазнала напіврозпаду, а пізніше й розпаду. Фактичний розвал цього квазіутворення відбувся, як можна пригадати, восени - з початком першого сесійного тижня у ВР. Депутати готувалися влітку до великого перегрупування парламентських сил і побудови принципово іншої коаліції.