Вибори президента В.Ющенка
ПЛАН
Вступ
1. 2004-й - рік вибору сценаріїв
2. Рік виборів - перебіг кампанії
3. Технології під час виборів
4. Обриси зовнішньополітичних векторів
Висновки
Використані літературні джерела
Вступ
Найпомітнішою, найзначнішою подією в Україні (і не тільки) 2004 році стала помаранчева революція. Її старт фактично був даний сфальсифікованими на користь Януковича результатами 2-го туру президентських виборів.
І можливі висновки й рефлексії з приводу того, яким урешті-решт стало наше суспільство після листопада-грудня 2004 року, ще попереду.
Попереду і відповіді на запитання, чи змінилося воно, а якщо так, то наскільки глибоко. Постане й питання про те, що робити з надзвичайно високою громадською активністю тієї частини суспільства, яка брала участь у цих подіях.
А особливо - як поводити себе з тією частиною українців, які не підтримали події у Києві в грудні 2004 року, трактуючи натомість це - з нелегкої руки опонентів опозиції, яких наразі стало складно називати владою в контексті легітимності, - як "помаранчевий путч".
1. 2004-й - рік вибору сценаріїв
Весь 2004 рік промайнув під акомпанемент президентської кампанії, стрижнем якої було прагнення влади підготувати та реалізувати політичні сценарії, які б могли забезпечити збереження влади Кучми та гарантії безпеки й недоторканності йому особисто та його оточенню.
Розглядалися два основні сценарії - політична реформа, яка б уможливлювала перерозподіл повноважень між президентом і урядом на користь глави Кабміну, і повтор специфічно російського сценарію - "прихід до влади спадкоємця". Це дозволило би зробити главою держави людину від влади, яка б акумулювала в собі різноманітні інтереси великих політико-олігархічних груп та могла б ці інтереси тактично розводити.
За великим рахунком, для опозиції політреформа зводилася до можливого скорочення повноважень потенційного президента Ющенка, для табору влади - до можливості ці повноваження суттєво урізати.
За дужками симулятивних дискусій поступово залишилися суперечки про логічність конституційної реформи, як і необхідність ухвалення низки законів, які б дозволяли здійснити реформування системи влади (наприклад про Кабінет Міністрів), та впровадження реальної адміністративної реформи.
Політична українська еліта розглядала політичну реформу не так у контексті потреби реформувати владу та перерозподілити повноваження, як, що точніше, боротьбу за владу тут і тепер.