Політична система суспільства

Індивіди безпосередньо або через утворені ними органи вирішують питання своєї життєдіяльності — добровільно форму¬ють певні інститути для колективного задоволення своїх потреб та інтересів, створюють для себе правила поведінки у формі соціаль¬них, насамперед правових норм, якими керуються у своїй діяль¬ності, самостійно приймають спільні рішення і самі їх виконують. Самоврядність забезпечується гарантованою правовими нормами можливістю виявлення ініціативи, активної поведінки, правом на прийняття найбільш оптимального з точки зору інтересів індивідів та їх об'єднань рішення. Загальновизнаним вважається принцип, згідно з яким самоврядні інститути громадянського суспільства повинні діяти в межах Конституції та законів.

Відносини громадянського суспільства регулюються правом на засадах унормування свободи та рівності учасників громад¬ського спілкування [8, ст. 47].Відносини громадянського суспільства за своїм визначенням мають бути вільними від безпосереднього управлінського втру¬чання з боку владних інститутів держави, а тому й регулюються правом, яке передбачає формально визначені межі свободи по¬ведінки1 учасників громадянського спілкування, гарантує їм можливість діяти під власну відповідальність і на власний ризик. Тому нормативна структура громадянського суспільства висту¬пає як результат впорядкування на основі правових норм, насам¬перед як його правовий устрій.

У цьому плані сам термін «громадянське суспільство» є не до¬сить вдалим, оскільки передбачає учасником громадянського спілкування громадянина, а поняття «громадянин», як відомо, співвідноситься з державою, оскільки під громадянством ро¬зуміють членство в державі, постійний не тільки правовий, але й політичний зв'язок між державою та індівидом. Тому, звісно, громадянин є передусім суб'єктом відносин з державою. Сфера соціального спілкування, яка охоплює саме громадські стосунки політичної системи суспільства, яка посідає одне з провідних місць у вітчизняній політології, має значний методологічний по¬тенціал для суміжних галузей соціальної науки.

З огляду на тематику державознавства провідною при висвітленні питання про політичну систему стає теза про те, що в сучасному демократичному суспільстві держава, яка є стрижне¬вим суб'єктом відносин політичної влади, не повинна претендува¬ти на монополію у вирішенні проблем політичного розвитку країни. Проголошення політичної багатоманітності однією із за¬сад державного устрою, функціонування та розвитку сучасної державності ( ст. 15 Конституції України) означає визнання ак¬тивної ролі політичних партій у суспільстві, коли загальні на¬прямки соціального розвитку акумулюються і формуються пере¬дусім у площині інтересів громадянського суспільства на засадах вільної конкуренції політичних поглядів та програм.

Можливим є формулювання різних понять політичної систе¬ми суспільства, кожне з яких має своє пізнавальне значення. Принаймні одне з них охоплює сукупність політичних явищ на терені певної країни, відображає різні за своїм конкретним змістом рівні політичної життєдіяльності суспільства.

З цієї точки зору вирізняють такі елементи політичної систе¬ми:

1) суб'єкти політики (людина, соціальні групи та утворення);

2) політичні інститути (держава як інститут, політичні партії та рухи), які відбивають інтереси суб'єктів політики, становлять разом політичну організацію суспільства;

3) політичні відносини, які складаються між структурними елементами політичної системи;

4) політичні норми, за допомогою яких регулюється політичне життя суспільства;

5) політичну свідомість, яка відображає ідеологічне та психо¬логічне становлення до політики;

6) політичну діяльність як сукупність певних дій та вчинків її учасників.

Таке поняття політичної системи суспільства слід оцінювати як гранично широке і тому придатне передусім для соціально-філософського дослідження чи галузі знань, що спеціально при¬свячена вивченню політики з різних її боків політології. На цьо¬му рівні поняття політичної системи співвідноситься з поняттям суспільства, тематика політичної системи розглядається в за¬гальному контексті суспільно-політичної проблематики. Так, у 60 політичній системі суспільства з цієї точки зору можна вирізнити два суттєвих аспекти, без яких неможливо уявити складний механізм функціонування політичної влади за умов функціонування демократичних принципів: здійснення програмних настанов Партією, яка перемогла на виборах і завоювала більшість у парла¬менті та уряді, і діяльність політичних сил, які перебувають в опозиції [8, ст. 48].