Політична система суспільства

• особам, які мають непогашену судимість за крадіжку, ха¬барництво та інші корисливі злочини.

Комерційні об'єднання покликані діяти щодо громадянського суспільства і держави в такий спосіб:

• сплачувати податки в установленому законом порядку;

• розвивати економіку держави, заповнюючи відповідні еко¬номічні ніші;

• розвивати національний бізнес, ділові відносини з інши¬ми державами;

• сприяти підняттю рівня матеріального забезпечення гро¬мадян та ін.

3.2. Поняття відносної самостійності держави

Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспіль¬ства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних , корпорацій і держави, слід зважувати на те, що держава має від¬носну самостійність.

Відомо, що «абсолютної самостійності» ні в природі, ні в су¬спільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок процесів і явищ. Не може бути й «абсолютної залежності». Коли ми говоримо про державу як про «слугу суспільства», це не озна¬чає, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не мала певної самостій¬ності, своєї внутрішньої та зовнішньої свободи, вона була б па¬сивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, у громадянському механізмі. Поняття «відносна са¬мостійність» держави покликано відбити активність держави у всіх сферах громадського життя. Зворотний вплив держави на суспіль¬ство є мислимим лише в рамках її відносної самостійності.

Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, зважаючи на специфічні умови розвитку суспільства, його політичної системи та ін. У процесі науково-технічного і суспільного процесу відносна самостійність держави зростає.

Знаходячись у певній залежності від зовнішніх чинників (еко¬номіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава справ¬ляє на них зворотний вплив, що є однією з форм вияву її відно¬сної самостійності. Іншою формою прояву відносної самостій¬ності держави можна назвати підвищення держави над інтересами класів, що борються, виконання загально-соціальних завдань або її організаційну відокремленість від суспільства в цілому, наяв¬ність власної внутрішньої структури і функцій. Таких форм про¬яву відносної самостійності держави можна навести чимало, вони специфічні для різних країн кожної історичної епохи [7, ст. 41].

Крім того, у держави є своя логіка розвитку. Наявність особ¬ливих етапів розвитку держави є однією з форм прояву віднос¬ної самостійності. Держава додержується свого власного шляху розвитку, над яким має зверхність розвиток виробництва. Але держава, завдяки своїм власним законам і фазам розвитку, спра¬вляє зворотний вплив на розвиток виробництва, що є однією з загальних (властивих всім історичним етапам) форм відносної самостійності держави.

Чи слушним буде ствердження, що «держава не має власної історії», оскільки її поява і подальший розвиток були обумовле¬ні розвитком суспільства — економічним, соціальним, політич¬ним? Ні, певна річ. Держава розвивається разом із суспільством і в той же час має свою історію. Аргументом на користь остан¬нього твердження є відносна самостійність держави у вигляді різних форм її прояву.

ВИСНОВКИ

Отже розглянувши категорію „політична система суспільства” ми зрозуміли, що це є одне із найбільш ємних і широких явищ у сучасному демократичному суспільстві. А саме поняття „система” зазвичай охоплює по крайній мірі: 1) велику кількість елементів; 2) їх взаємозв’язок і взаємодію; 3) цілісний характер всіх багатообразних складових елементів системи; 4) зв’язок із суспільною сферою. І це дуже важливо оскільки політична система найбільш повно забезпечує участь усіх громадян, які цього хочуть і мають можливість, в управлінні державними і суспільними справами, а також здійснює взаємозв’язок усіх елементів, а це дуже важливо, хоча, звичайно, не виключає їхню автономію.