Доходний підхід до оцінки бізнесу

4. Визначення тривалості прогнозного періоду.

Згідно методу ДГП вартість підприємства ґрунтується на майбутніх, а не на минулих грошових потоках. Тому задачею оцінювача є вироблення прогнозу грошового потоку (на основі прогнозних звітів про рух грошових коштів) як прогнозне береться період, що продовжується до тих пір, поки темпи зростання вартості підприємства не стабілізуються. З одного боку, чим довше прогнозний період, тим більше число спостережень і тією більш обґрунтованою з математичної точки зору виглядає підсумкова величина поточної вартості підприємства. З іншого боку, ніж довший прогнозний період, тим складніше прогнозувати конкретні величини виручки, темпів інфляції, потоків грошових коштів. В країнах з перехідною економікою, в умовах нестабільності, де адекватні довгострокові прогнози особливо скрутні, на мій погляд, допустимий період складає біля 3-х років.

Ретроспективний аналіз і прогноз валової виручки від реалізації продукції.

Аналіз валової виручки і її прогноз вимагають детального розгляду і обліку цілого ряду факторів, серед яких:

•Номенклатура продукції, що випускається;

•Об'єми виробництва і ціни на продукцію;

•Ретроспективні темпи зростання підприємства;

•Попит на продукцію;

•Темпи інфляції;

•Наявні виробничі потужності;

•Перспективні і можливі наслідки капітальних вкладень;•Загальна ситуація економіки в Україні, визначальна перспективи попиту;

•Ситуація в галузі, з урахуванням існуючого рівня конкуренції;

•Частка оцінюваного підприємства на ринку;

•Довгострокові темпи зростання в постпрогнозний період;

•Частку ринку, належну підприємству зараз;

•Тенденцію зміни цієї частки.

5. Аналіз і прогнозування витрат.

На даному етапі оцінювач аналізує:

•Ретроспективні взаємозв'язки і тенденції;

•Структуру витрат, особливо співвідношення постійних і змінних витрат;

•Інфляційні очікування, для кожної категорії витрат;

•Визначаються амортизаційні відрахування виходячи з нинішньої наявності активів і з майбутнього їхнього приросту і вибуття;