Доходний підхід до оцінки бізнесу
1. Проводиться вибір моделі грошового потоку.
2. Визначається тривалість прогнозного періоду.
3. Здійснюється ретроспективний аналіз і прогнозування валової виручки від реалізації.
4. Визначається ставка дисконту.
5. Проводиться розрахунок величини вартості в постпрогнозний період.
6. Здійснюється розрахунок поточних вартостей майбутніх грошових потоків і вартості в постпрогнозний період.
7. Вносяться підсумкові поправки.
3. Вибір моделі грошового потоку.
При оцінці бізнесу ми можемо застосовувати одну з двох моделей грошового потоку:
• грошовий потік для власного капіталу;
• грошовий потік для всього інвестованого капіталу.
В Таблиці 3.1 показано, як розраховується грошовий потік для власного капіталу. При застосуванні цієї моделі, розраховується ринкова вартість власного (акціонерного) капіталу підприємства.
Грошовий потік для власного капіталу (повний грошовий потік), працюючи з яким можна безпосередньо оцінювати ринкову вартість власного капіталу підприємства (що і є ринковою вартістю останнього), відображає в своїй структурі планований спосіб фінансування стартових і подальших інвестицій, що забезпечують життєвий цикл продукту (бізнес-лінії). Інакше кажучи, цей показник дає можливість визначити, скільки і на яких умовах буде притягуватися позикових, для фінансування інвестиційного процесу, засобів. Стосовно кожного майбутнього періоду в ньому враховуються очікуваний приріст довгострокової заборгованості підприємства (збільшення знову позичених кредитних засобів), зменшення зобов'язань підприємства (відтікав засобів внаслідок планованого на даний майбутній період погашення частини основного боргу за раніше узятими кредитами), виплата відсотків по кредитах в порядку їхнього поточного обслуговування.
Коли скоро частка і вартість позикових засобів у фінансуванні бізнесу (інвестиційного проекту) тут врахована вже в самому прогнозованому грошовому потоці, дисконтування очікуваних грошових потоків, якщо це «повні грошові потоки», може відбуватися по ставці дисконту, рівній необхідній інвестором (з урахуванням ризиків) прибутковості вкладення тільки його власних засобів - т. б. по так званій ставці дисконту для власного капіталу, яка надалі («за умовчанням») буде називатися просто «ставкою дисконту».
Застосовуючи модель грошового потоку для всього інвестованого капіталу, ми умовно не розрізняємо власний і позиковий капітали підприємства і вважаємо сукупний грошовий потік. Виходячи з цього, ми додаємо до грошового потоку виплати відсотків по заборгованості, які відняли при розрахунку чистого доходу.
Оскільки відсотки по заборгованості віднімалися з доходу до сплати податків, повертаючи їх назад, потрібно зменшити їхню суму на величину податку на прибуток. Підсумком розрахунку по цій моделі є ринкова вартість всього інвестованого капіталу підприємства.
Структура формули грошового потоку достатньо проста: з мінусом в ній позначені засоби, що реально йдуть, з підприємства, з плюсом - засоби, що поступають. Єдиним виключенням є знос основних фондів (амортизаційні відрахування на їхній знос): поява цього показника у формулі грошового потоку означає лише те, що, додаючи його величину до оголошуваного бухгалтерського доходу, ми як би «відновлюємо справедливість» і компенсуємо те, що у вже врахованих при розрахунку доходу бухгалтерски відбиваних витрат (собівартості) фігурували амортизаційні відрахування, які проте не мають на увазі реального відтікати засобів підприємства.