Проблема існування розумних світів та дослідження НЛО

Проте серед широкої публіки найпопулярнішими стали розповіді про контакти з «пілотами» НЛО — «зеленими чоловічками», велетнями у сріблистих скафандрах тощо. У США є навіть так звані групи підтримки «контактерів». Однак ані дещиці нового знання «контактери» так і не дали. До найменш надійних даних слід віднести й чутки про те, що американські військові мають у своєму розпорядженні цілі або зруйновані при падінні нерозпізнані літаючі об’єкти, а також тіла гуманоїдів.

Американський учений Жак Валле поставив у центр своїх досліджень статистичну обробку повідомлень про НЛО. Йому вдалося виявити певні закономірності в розподілі кількості повідомлень залежно від часу доби, щільності населення, соціально-демографічних характеристик очевидців тощо. Скажімо, з урахуванням потенційної кількості спостерігачів піків спостережень припадає на четверту годину ранку. Робляться також спроби використовувати для досліджень комп’ютерні розпізнавальні програми.

Нині є кілька гіпотез. Перша, так звана природна, пояснює феномен НЛО як комплекс фізичних явищ: оптичних і, можливо, плазмових. Суб’єктивістська описує його як сучасний міф, тобто як обман зору, помножений на реалії космічної епохи. Штучна стверджує, що НЛО — це літальні апарати, земні чи позаземні. Прихильники останньої, об’єктивістської, до котрих належить і Володимир Рубцов, збирають інформацію про аномальні явища відособлено від теоретичних концепцій. На його думку, аби з’ясувати істину, потрібно поступово пояснювати й вичленовувати різні класи повідомлень.

Своєрідним результатом усіх цих досліджень стала книжка «П’ятдесят років феномена НЛО», випущена в Англії та перевидана в Австралії і Японії. Вона, написана фахівцями різних країн із найрізноманітніших позицій, охоплює різні аспекти проблеми. Є тут і стаття В.Рубцова, що називається «Радянська уфологія в людському ракурсі». Як відомо, за часів СРСР тема НЛО мала відтінок певного інтелектуального дисидентства.

Отже, що дала нам піввікова історія наукових (і не зовсім наукових) досліджень (і псевдодосліджень) фахівців (і ентузіастів)? По-перше, масив із сотень тисяч неоднорідних емпіричних даних із більш як 130 країн світу, який, за деякими оцінками, становить від 1 до 10% усіх спостережень. Тут є описи, підтверджені даними радарів, а також фото-, кіно- й відеоматеріали. По-друге, той факт, що проблему, по суті, ще навіть не поставлено відповідно до її природи — у єдності її фізичного, соціального та психологічного аспектів.

Ситуація, на думку В.Рубцова, може змінитися тільки якщо зросте кількість випадків із реальними фізичними наслідками для людства. Або наша космічна техніка «наштовхнеться» на цей феномен у процесі свого функціонування.

Проблема викликає інтересЮ.Платов — кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий працівник інституту земного магнетизму, іоносфери й поширення радіохвиль Російської академії наук (ІЗМІРАН). У 1978—96 роках був заступником голови експертної групи АН з питань аномальних явищ, брав участь в організації аналізу цих явищ.

«Жителі Петрозаводська стали свідками незвичайного природного явища. 20 вересня близько четвертої години ранку на темному небі раптом спалахнула величезна «зірка», що імпульсно посилала на Землю снопи світла. Ця «зірка» повільно рухалася до Петрозаводська і, розлігшись над ним у вигляді величезної «медузи», повисла, осипаючи місто безліччю тонесеньких променевих цівочок, які справляли враження зливи». Так виглядав опис феномена, надрукований 23 вересня 1977 року в «Известиях».

Що це було? Питання цікавило не лише пересічних обивателів. Його було поставлено й в офіційних зверненнях на адресу президента АН СРСР, що надійшли з ряду суміжних із СРСР держав Північної Європи. Там також спостерігали петрозаводське «диво»! До того ж спільнота була вже схвильована іншими публікаціями про подібні явища й лекціями вітчизняних уфологів Ф.Зігеля й В.Ажажа.

Таким чином «петрозаводський феномен» став формальним приводом для включення в державний план НДР з оборонної тематики на 1978 рік незвичайної комплексної науково-дослідної роботи. Називалася вона так: «Дослідження аномальних атмосферних і космічних явищ, причин їх виникнення та впливу на роботу військово-технічних засобів і стан особового складу». В СРСР стартувала державна програма вивчення феномена, яка тривала безперервно 13 років.

Вона включала дві теми. «Сітка МО» — дослідження аномальних атмосферних і космічних явищ і їх впливу на функціонування військової техніки та стан особового складу (Міністерство оборони) і «Сітка АН» — дослідження фізичної природи й механізмів розвитку аномальних атмосферних і космічних явищ (Академія наук). Для зменшення суспільного резонансу вирішили зробити ці дослідження закритими. Тим паче, що військові не виключали можливість використання деяких імовірних властивостей НЛО — відсутність радіолокаційного контрасту, висока маневреність тощо — у своїх інтересах.