Проблема існування розумних світів та дослідження НЛО

Автори на зразок Фреда Гірена в кінцевому результаті намагаються хитрістю заманити нас на інший берег, куди з науки, за визначенням, немає мосту. Мовчання Всесвіту і мовчання Бога – це все-таки різні речі: мовчать вони, можливо, й однаково, але для зовсім різних авдиторій.

В.Рубцов — кандидат філософських наук, академік Академії космонавтики ім. К.Ціолковського (Росія). Його дисертацію було присвячено філософсько-методологічним аспектам контакту з позаземними цивілізаціями. Автор книжок «Проблема позаземних цивілізацій», Кишинів, 1984 р. (у співавторстві з А.Урсулом), «НЛО й сучасна наука», Москва, «Наука», 1991 р. (у співавторстві з Ю.Платовим). Один зі співавторів збірки «50 років НЛО», Великобританія, 1999 р.

…24 червня 1947 року американський бізнесмен К.Арнольд, пролітаючи на своєму літаку неподалік гори Рейнір у штаті Вашингтон, помітив у небі дев’ять дивних об’єктів. Вісім із них були пласкими дисками, що виблискували в сонячних променях. Їхній рух, за словами очевидця, був дуже дивним, «подібно до блюдця, що ковзає по поверхні води». Арнольд, досвідчений льотчик, визначив їхню приблизну швидкість — 2600 км на годину.

Приземлившись, він розповів про побачене працівникам аеропорту. Історією зацікавилися журналісти, її широко висвітлювала преса. Та позаяк реальних слідів «літаючих блюдець» виявити не вдалося, подібні повідомлення від інших спостерігачів зустріли глузуваннями. Спостереження НЛО віднесли до розряду «національної масової істерії», а сам Арнольд здобув в очах багатьох американців репутацію брехуна й божевільного. Проте до кінця життя він стояв на своєму: «Нехай мене називають ...обманщиком, я ні на хвилину не засумніваюся в тому, що бачив».

Вищеописаний випадок послужив початком полеміки в США, а потім і в інших країнах, про дивні об’єкти в небі, які, коли судити з літописів, легенд, інших джерел минулого, спостерігалися зі стародавніх часів. Правда, у різні часи їх називали по-різному — небесні знамення, небесні перлини, літаючі тарілки, нерозпізнані літаючі об’єкти, аномальні атмосферні явища... Але суть не змінювалася. У небі над головами очевидців з’являлися незвичайні рухомі утворення не схожі ні на що земне.

Після випадку з Арнольдом різноманітні наукові й аматорські організації почали збирати свідчення. Так, учасники американського дослідного проекту «Синя книга» лише за місяць 1951 року одержали 326 таких повідомлень. До речі, сам термін НЛО замість «літаючих тарілок» (англійською UFO) запропонував саме керівник цього проекту Е.Руппельт. Цікаво, що залежно від ситуації у світі, кожній новій «хвилі» спостережень НЛО давали нові пояснення: міражі, атмосферні явища, оптичні ілюзії, таємні винаходи супротивника, позаземні апарати.Досліджувати ці об’єкти було складно, бо відправною точкою для аналізу були не вони самі, а суб’єктивні показання очевидців. Масиви даних містили інформацію настільки різного ступеня достовірності та якості спостереження, що були всі підстави вважати значну їх частину «шумом» або «сміттям». І все-таки в середині шістдесятих років керівництво ВПС США вирішило залучити до досліджень учених, котрі розставили б усі крапки над «і». Керівником теми «Наукове дослідження нерозпізнаних літаючих об’єктів» із фінансуванням майже в півмільйона доларів став авторитетний американський фізик Е.Кондон.

Два роки комісія вивчала одержані повідомлення. Основний висновок її звіту проголошував: «НЛО не загрожують національній безпеці США і не є космічними кораблями позаземних цивілізацій. …протягом 21 року вивчення НЛО не отримано нічого, що могло б збагатити науку. …вивчення доступної нам інформації змушує нас дійти висновку, що подальші широкі дослідження НЛО, найімовірніше, не можуть бути виправдані надією на розвиток науки».

Крапка? Ні. Робота комісії Кондона задовольнила далеко не всіх. Коли через кілька років членів Американського астрономічного товариства запитали: «Чи заслуговує проблема НЛО серйозного вивчення?», 23% з півтори тисячі опитаних відповіли «так!». Ще 30% — «імовірно», 27% — «не виключено». А 62 астрономи описали свої власні спостереження НЛО! Відтоді й досі для вивчення цієї проблеми ще не раз утворювали центри й комісії, проекти й комітети, проходили симпозіуми й конференції в різних країнах світу.

Первинну класифікацію НЛО зробив Дж.А.Гайнек, який протягом двадцяти років був консультантом американських ВПС із проблеми НЛО. Він умовно розділив усі спостереження на дві групи — «близькі», коли об’єкт на відстані менше 150 метрів від спостерігача, і «далекі». «Далекі» поділяються на три групи: «Денні диски», типу бачених Миколою Реріхом у Гімалаях, «Нічні вогні», що спостерігалися зокрема 1981 року в долині Хессдален у Норвегії, та радарно-візуальні спостереження, приміром, проліт світних об’єктів над рівнинами Східної Англії 1956 року, зафіксований трьома різними радіолокаторами військово-повітряної бази неподалік Лейкенхіта.