Філософія Плотіна та Орігена
id est unius substantiae… quod est unius cum patre substantiae, - вказують на походження цих коментарів від латинського перекладача. Ще більших сумнівів заслуговує ехолія на слово: “дана Мені всяка влада на небі і на землі”... , “один живий Отець, Син і Св.Дух: один не через злиття Трьох, але внаслідок єдинства сутності, і три іпостасі, досконалі у всьому і знаходяться в взаємному відношенні між собою”.
Що ж стосується одного з уривків тлумачень Орігена на св. Іоана, яке привело в такі труднощі професора Болотова, а саме: “ті, хто зливають Отця і Сина, думають, що з співставлення слів: “Бог воскресив Христа” зі словами Спасителя: “я через три дні збудую інший, - випливає такий висновок, що Син невідмінний від Отця за числом, але обидва єдині не тільки за сутністю, але і по належності, і лише через різницю уявлень про них, а не за іпостасю називаються Отцем і Сином. Безсумнівно, що Оріген висловлює тут не свою думку, а погляд нодалістів, яких він заперечував, і однак формулює дуже точно. Син і Отець – єдині за сутністю і по незалежності і розрізняються не за іпостассю, а відносно людського промислу. Досить дивно бачити тут точний виклад церковного вчення про Трійцю.Якщо вже Оріген з такою точністю висловив вчення про єдність сутності і розрізнення за іпостасями, то були б не зрозумілими ті суперечки, які розпочалися відносно суті його вчення, ні всі догматичні рухи IV століття. Важливим є вже те, що Афанасій Олександрійський, який прагнув всіма силами показати Орігена захисником кінейського символу, не знайшов у нього ні одного місця, в якому б був присутній термін “єдиносущний”. Навпаки, існують найяскравіші вирази і міркування, в яких Оріген висловлює свої рішучі міркування відносно цього питання. Оріген обурюється Геракліоновим твердженням, що ті, хто поклоняються Богові в дусі і істині тієї ж самої природи, як і Отець, і є – Дух. “Чи не вкрай буде нечестивим, - говорить Оріген, - називати єдиносущним “гомоусиос”, ненародженої і все безмежної природи тих... , яких сам Геракліон вище назвав “пащшими”, говорячи, що самарянка будучи духовної природи, впала в блуд!” – “Ми ж віруємо і покоряємось Спасителю, Який сказав: “Отець, що послав Мене більший за Мене... , і говоримо, що Спаситель і Св. Дух не тільки не подібні, а безмірно вищі над всіма створеними, але Отець настільки ж або навіть більше переважає Сина, так само як і настільки Він і Св. Дух переважають всіх інших. Яка б не була слава переважаючого престоли, господства, начальства, влади і сили і всяке ім’я, назване не тільки в цьому віці, але і в віці майбутньому, і вище цього св. ангелів і духів і душі праведних, однак, переважаючи багатьох і настільки вищих, - переважаючи сутністю, силою, достоїнством і божеством, Він ні в чому не подібний Отцю [18, с.197]. Наведене тепер міркування Орігена не потребує довгого коментаря. Син безмірно переважає всіх навіть найвищих створених духів, але Він ні в чому не подібний до Отця, а відповідно, за самим єством є не подібний, тому що Отець і за Своєю сутністю вище Сина. Погляд Орігена тут особливо зрозумілий. Заперечуючи єдиносущність Сина з Отцем, він зовсім не хоче поставити під сумнів Його Божественність, або якось принизити Його і Син безмірно є вищим всіх створених істот, переважає їх Самою Своєю “сутністю, достоїнством, силою і божеством”. Але Отець, як ненароджена і все блаженна природа, ще безмірно вищий від Нього. Оріген настільки був впевнений в правильності своїх поглядів, що в деяких випадках не вважав за потрібне доводити їх: “як це видно – із інших місць, Син відмінний від Отця за сутністю і по належності [33, с.104].Не самобутність і залежність Сина і Св. Духа від Отця за своїм походженням відображається і на всіх їхніх властивостях. Один Отець є благим, простим і незмінним, Син є лише деяким сяйвом і образом тієї благосні [6, с.47]. Отець пізнає Себе більше, краще, досконаліше, ніж Його пізнає Син [6, с.247]. Отець є цілковита істина, Син порівняно з Ним і як образ Його, не є істиною в точному значенні [6, с.47]. Бог є світло неосяжне, Христос порівняно з Отцем є слабким сяйвом, яке нам через неміч нашу здається великим [33, с.105]. Воля Отця також розумніша від волі Сина і навіть по відношенню до безсмертя Отець має перевагу над Сином [33, с.105]. Практичним висновком, який наочно підтверджує нижчі властивості Божества Сина, у Орігена є думка, що молотися в власному значенні можна лише Отцю. Оріген розрізняє декілька форм молитовних звернень (еухаі): деесіс - моління, смиренне прохання істоти, яка потребує чогось; прохання, ентеуксіс яке припускає в того, хто прохає сміливість і упевненість в виконанні прохання, - так клопочеться про святих Дух; подяка, евхарістіа, як вираз вдячності за виконане благодіяння. Ці три види вираження почуття можуть бути звернені навіть відносно звичайної людини, а відповідно, і до Христа. Ні, молитва в власному значенні, просеухе, повинна бути звернена тільки до Бога [10, с.346]. Цілком зрозуміло, що той самий субординаціонізм поширюється у Орігена і на Св. Духа. Все дістало своє буття через Сина, а тому і Дух отримав Своє буття через Логос, так що Логос вище від Нього, в логічній послідовності передує Йому за буттям [33, с.105]. Дух, тому, перебуває в такому відношенні до Сина, в якому Син знаходиться відносно Отця. Якщо Син отримує Своє буття, як їжу [33, с.105] від Отця, то і Дух має потребу в Сині не тільки для свого існування, але і для того, щоб бути мудрим, розумним і інше. Чи називав Оріген Св. Духа творінням? В “О начала” І; 3.3 він розмірковує так: Все є створене Богом, і немає творіння, яке б не отримало від Нього буття... Але до сьогодні ми не знайшли в Св. Писанні ні одного виразу, де б Св. Дух називався творінням. Іншій порядок думки зустрічається в нього в толкуванні на слово Єв. Іоанна: “все через Нього (Слово) повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього”, так як вираз “все через Нього повстало” істинний, то необхідно дослідити, чи не через Нього отримав Своє буття Дух Святий. Тому, що я думаю, що тому, хто визнає Його як таким, що завдячує Своїм буттям, і визнає слова все через Нього повстало”, - тому необхідно припустити, що Св. Дух виник через Слово, так що Слово вище Нього... ми визнаємо, як істинне і більш благочестиве, що (хоча) Дух найславніший (але) так як все виникло через Слово, то і Він (знаходиться) в порядку всіх, хто отримав буття від Отця через Христа”. Послідовність думки вимагала від Нього визнати і Духа творінням, але по-перше, сам Оріген цього висновку не зробив, а по-друге, як ми бачимо, Дух Святий він завжди відносить до сфери Божества [33, с.106].