Виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку

Перевірити як засвоєні дітьми правила акуратності, можна під час вечора розваг. В одному із атракціонів, наприклад, дітям пропонують одне із завдань: хто швидше і охайніше збереться в школу взимку чи восени, тобто збере все необхідне для школи в портфель і вдінеться швидко, охайно і по сезону. Приймають участь у змаганні двоє або троє дітей.Необхідність узагальнень моральних понять у дітей підготовчої групи зумовлена також і переходом дитини в школу, тими вимогами, які в найближчому майбутньому вимагатиме школа. Ці вимоги будуть у вигляді узагальнених правил “Веди добре себе на уроці”, “Зразково поводь себе на вулиці”, “Будь чистим і охайним”, “Дотримайся розпорядку дня”. У вирішенні цих завдань допоможуть бесіди, зміст яких допомагає виховувати у дітей почуття справедливості, відповідальності за результати своїх вчинків.

Значну частину бесід з дітьми треба присвятити питанням виховання культури спілкування.

Темою таких бесід можуть бути реальні вчинки дітей, які спостерігав вихователь, - це як правило, найбільш зрозумілий і дійовий матеріал. Наприклад: “Хлопчик шестилітка зайшов із татком в тролейбус. Жінка встала і запропонувала хлопчику сісти. Хлопчик сів. Тато і хлопчик сказали “Дякую”. Запитати: “Діти, а як ви будете себе вести, коли вам запропонують місце? Чому?”

Доцільно також давати дітям різні доручення. Виконуючи їх, діти вправляються у ввічливості вертання: тут, як ніде, проявляється самоконтроль дитини.

Виховання культури поведінки у дошкільника не можливе тільки в межах дитячого садочка. Воно передбачає обов’язковий зв’язок з вихованням дітей у сім’ї координацію зусиль педагога і батьків. З цією ціллю використовуються загальні і групові батьківські збори, консультації, відвідування педагогом сімей своїх вихованців.

Процес морального виховання батьки можуть побачити і безпосередньо в дитячому садку – для цього організуються “Дні відкритих дверей”.

Але в той же час треба знати, що батьки не повинні переносити методи виховання дитячого садка в сім’ю. Специфіка сімейного виховання зберігається. Вихователь планує відвідати більшість сімей до початку навчального року або на протязі першого місяця перебування дитини в дошкільному закладі. Це дає можливість вивчити умови життя дітей дома, виявити особливості виховання і поведінку дітей в кожній сім’ї, рівень вихованості; виявити рівень педагогічної культури батьків; враховуючи особливості кожної сім’ї, спланувати конкретний зміст роботи з нею.

В роздягальні бажано оформити стенд для батьків, де було б в наочній формі розкрито питання виховання культури поведінки – її значення. Суть, необхідність, а також реальні можливості дітей.

Здійснити дійову педагогічну допомогу сім’ї можна і шляхом узагальнення і розповсюдження позитивного досвіду сімейного виховання.

Отже, вихователь веде з батьками роботу у трьох напрямках. По-перше, він вивчає досвід сімейного виховання і враховує всі його досягнення і недоліки у своїй педагогічній діяльності. По-друге, він здійснює дійову допомогу батькам у вихованні дітей. І по-третє, координує роботу з дітьми дитячого садка і батьків. Органічна злагодженість у роботі дитячого садка і сім’ї – один із найважливіших принципів повноцінного виховання дітей.

Отже, процес виховання культури поведінки дуже складний, передбачає свідоме і своєчасне застосування педагогом багатого арсеналу різноманітних методів. Необхідна також “рухливість” засобів виховання, їхнє постійне коригування. Педагог повинне уважно слідкувати за тим, як кожний із його вихованців сприймає виховний вплив. Потрібно якомога раніше визначити рівень морального виховання кожного із дітей. Спостереження дозволяють виявити у кожної дитини відповідні їй особистості вчинків, інтересів, відносин з оточуючими, труднощі у засвоєнні навичок культури поведінки. Це, в своє чергу, служить основою для оцінювання динаміки розвитку дитини і коригуванню майбутнього процесу виховання.

Виховання позитивних потреб і мотивів

поведінки і діяльності у розумово відсталих дітей