Виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку
Створення (умов) передумов культурної поведінки маленької дитини ведеться по кількох напрямках. Один із них – формування уміння гратись і займатись справами, споживати їжу, спати під час тихої ї години, одіватись, вмиватися разом з групою однолітків, поруч з товаришами, тобто в колективі.
При цьому в дітей розвивається почуття колективізму. Не менше важливо прищеплювати інтерес до трудових дій дорослих, бажання допомогти їм, а пізніше – і самостійно виконувати нескладні трудові дії по самообслуговуванню. Виховання бережливого відношення до іграшок і речей, уміння побороти невеликі труднощі і доводити діло до кінця, почуття вдячності за турботу і догляд, почуття симпатії, дружелюбства до дітей і дорослих – все це основі програмні напрямки педагогічної роботи вихователя дитячого садка.
Важливим завданням у роботі з дітьми є виховання культурно-гігієнічних навичок – охайності, акуратності в побуті, навичок культури споживання їжі як невід’ємної частини культури поведінки.
Щоб полегшити дитині засвоєння нових навичок, необхідно зробити цей процес доступним, цікавим і захоплюючим. Це треба зробити тонко, не нав’язуючи, враховуючи вікову особливість дітей третього року життя – потяг до самостійності.
На протязі молодшого дошкільного віку дитина набуває навичок, оволодіння якими вимагає від неї певних зусиль.
Багаторазово повторюючись у різних режимних процесах “Такі дії, як самостійне одягання, причісування. Умивання і т.і., від яких дитина отримує радість; діти засвоюють, що і в якій послідовності треба робити.
Образ тих чи інших дій повинен скластися у свідомості дитини до того, як вона приступить до їх практичного здійснення. Тому спочатку треба показати необхідну дію, а потім вправляти у них дітей.
Треба пам’ятати ще одну важливу особливість формування навичок культурної поведінки у малят: по мірі оволодіння новими діями дітям хочеться неодноразово їх повторювати.Малята перетворюють ці дії в гру. Вихователь спостерігаючи за цим, підключається до гри і направляє дії дитини на закріплення навички. Повторюючи таким чином прийоми правильних дій, маленькі діти починають більш ретельно їх виконувати.
Другий також вельми ефективний спосіб 0- використання ігор (з лялькою, водою та ін.). Під час задоволення інтересу дитини, що з’явився, о нових для нього дій. При неодноразовому їх виконанні, навичка стає міцною. Такі ігри в той же час дозволяють дітям добиватись більш раціональних дій під час режимних процесів. Для закріплення навички треба також використовувати заохочення маляти за правильно виконане завдання.
Характер оцінки дій і поступків змінюється в залежності від підвищеного рівня закріплення у дітей навичок культури поведінки. Якщо спочатку зусилля дітей, направлені на самостійне виконання тих дій, постійно заохочуються і оцінюються позитивно, то в подальшому до них треба відноситись, з одного боку, як до необхідного явища, а з іншого – оцінювати якість дій.
Ігрові прийоми, використані вихователем і викликаючи у дітей позитивні емоції, забезпечують більш високе сприйняття дитиною моральних правил поведінки. Педагог ненав’язливо виробляє інтелектуально-емоційне відношення дітей до конкретних правил суспільної поведінки, закріплює їх на практиці, викликає у малят потяг до доброзичних дій. При цьому процес виховання стає природнім, дитина н відчуває себе його об’єктом.
Для засвоєння дітьми прийомів одівання в гру можна включити і ляльок. В групі повинна бути велика лялька з підбором одягу.
Для засвоєння дітьми найбільш важливих правил культурної поведінки доцільно використовувати колективні ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценізації. Вони допомагають вихователю вирівняти рівень оволодіння навичками кожною дитиною групи.
Через ігри-заняття вихователь може в захоплюючій формі не тільки розкрити зміст вимог в необхідній послідовності, але і зв’язати ці вимоги з конкретними вчинками маляти, що дає можливість закріпити позитивне відношення до їх виконання в повсякденному житті.