Виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку

З переходом дітей у другу молодшу групу, програмні вимоги до виховання навичок культури поведінки, ускладнюються. У дітей на четвертому році життя продовжують формувати самостійність, вміння переборювати невеликі труднощі. Ставляться більш складніші вимоги до виконання дій в ході режимних процесів, бережливого відношення до іграшок, до праці старших. Крім цього, вихователь тепер більше уваги повинен приділити формуванню. У дітей навичок і виконання ними правил ввічливого спілкування, організованої поведінки в дитячому садку, дома, на вулиці.

Плануючи роботу, педагог особливу увагу приділяє формуванню таких якостей особистості, як чуйність, уважність, передбачливість, тактовність, які допомагають дитині бачити і розрізняти стан людини, вирішити, як потрібно поступити в кожному конкретному випадку, щоб не причинити оточуючим неприємностей.

Рівень розвитку дітей четвертого року життя дозволяє дещо підвищити програмні вимоги до морально направлених ігор-занять, ігор-вправ, інсценізацій. Тепер вони будуються так, щоб кожна попередня вправа спиталась на досвід дітей, набутий раніше. Таким чином забезпечується більш швидке і міцне засвоєння навичок.

Принципом проведення ігор стає більш широкий і комплексний вплив на свідомість і моральні почуття дітей, а також надати можливість їм вправлятись у здійсненні потрібних дій, вчинків. Поступово дітям надається все більше самостійності, пропускаючи показ дій, складається можливість для самостійних вправ з культури поведінки.

Щоб досягти єдності між уявленнями про те, як треба себе вести, і конкретною поведінкою дитини, треба широко використовувати вправи ігрового характеру. Дорослий, використовуючи різні засоби і форми роботи, повинен тонко і ненав’язливо, але постійно збуджувати дітей додій до того часу, поки вони не звикнуть самостійно виконувати роботу.

Вправи по виконанню дій за зразком вихователя – своєрідне і необхідне ля формування навички тренування поведінки дітей.

Поступово ігрові вправи і завдання треба ускладнювати, демонструючи дії в комплексі.

Після проведення ігор, занять, вправ на тему “Підтримання порядку” діти гостріше помічають безпорядок.

Вихователь продовжує виховувати у дітей почуття любові, поваги до близьких. Не четвертому році життя вже можна поставити більш складну виховну задачу. Тепер вихователь намагається допомогти дитині осмислити своє відношення до мами, тата, бабусі. Тут можна провести такі заняття “Наші мами”, “Наші добрі поступки”.

Діти п’ятого року життя спостережливі, активні. Їхні інтереси стають різносторонніми. Збільшується об’єм знань, розширюється можливість знайомства дітей з явищами суспільного життя.

Поєднання керівництва практичні повсякденно самостійно діяльності дітей в дитячому садку і дома із залученням їх уваги до праці дорослих, суспільному значенню цієї праці, допомагають успішному вирішенню завдань виховання, поваги до старших, культури спілкування з ними.Хороший засіб для цього – правильне відображення таких дій в заняттях та іграх: “Чим можна порадувати маму” і ін.

Нового якісного рівня досягають на даному віковому рівні ігри. Діти розвивають сюжети ігор в “сім’ю”, “дитячий садок”, “пошту”, “магазин”, відображаючи отриманий в процесі спостереження, досвід. Створюючи умови для ігор і керуючись ними, вихователь турбується про те, щоб їх зміст і сам хід гри носили виховуючий характер.

Устремління дітей до копіювання. Їх зростаюча активність робить особливо важливою повсякденну виховну роботу з дітьми. Посилюються вимоги од культури педагога, а також обов’язкового виконання самими дітьми вимог і правил культури поведінки. Збільшується роль вправ, наочного показу зразків культури поведінки в різних ситуаціях. Такий показ дає можливість вихователю своєчасно попередити конфлікти, закріпити позитивні сторони взаємовідносин дітей. Не менш важливо, звичайно, що показ і пояснення до нього роблять зрозумілими для дітей мотиви дій.

Вихователю важливо своєчасно показати чи пояснити спосіб правильної поведінки.