Роль книги у вихованні учнів

Так влучно висловився наш Каменяр. Це і є істина, бо коли читач, в ролі якого є учень, зустрічається з книгою, то без сумніву він почерпне корисне для себе.

Книжка... Для одних людей – це скарб неоціненний, для других – річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер’єра. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.

Шана і любов до книги починається з колиски, іде від батька-матері. Сім’я, у якій не читають книжок, - духовно неповноцінна. В.О. Сухомлинський говорив, що культурні люди, свідомі трудівники виростають у сім’ях, де панує глибока повага до книжок. А якщо в сім’ї немає культури читання. То хто повинне заповнити цю порожнину? Безперечно, вчитель. Поклоніння ж перед цим дивним витвором людської думки повинен виховати вчитель рідної української літератури. Це його найважливіший обов’язок.

Без сумніву, самобутній, повнокровний, глибокий урок основна форма вивчення літератури в школі. Проте, як показує досвід, прилучати школярів до таємниць художнього слова найкраще в гуртках, студіях, під час інших форм позакласної роботи.

Чи може сучасний урок української літератури бути радісним і цікавим для учнів? Яким має бути сучасний урок рідної літератури? Чи може він розкрити творчий потенціал особистості, поставити її в ситуацію морального вибору і прийняття нею самостійного рішення?

Вважаю, що ствердно відповісти на ці питання можна лише за умови, якщо процес навчання перевести на інноваційну основу шляхом перебудови педагогічної технології вчителя-словесника і навчальної технології учня. Змінивши сам підхід до здобуття знань з літератури. Ймовірно, що саме такий варіант оптимального навчання літератури, як інноваційне навчання є нині найефективнішим, оскільки яскраво вирізняється стилем, формами, засобами. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань як з мови, так і з літератури, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, дає відчуття потреби в самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, і що основне, сприяє розвитку творчої особистості, справжнього громадянина нашої держави.

Виховати таку людину, навчити відчувати прекрасне і творити його у житті, цінувати рідне слово, шанувати свій рід, любити отчий край, як самого себе, і ще сильніше – обов’язок кожного вчителя, а в значній мірі – учителя-словесника. Адже рідна мова і література в школі це – пісня, створена народом, відшліфована майстрами художнього слова. А виспівати її покликаний словесник. Освітньо-виховні можливості художньої літератури невичерпні. Це один з найбільш всеосяжних видів мистецтва – мистецтво слова, що діє на розум емоції, почуття. Це своєрідний світ зі своїми законами і порядками. Не кожному під силу зрозуміти його, не всі в змозі увійти туди. Учитель повинен допомогти учневі зробити це, щоб засобами впливу художнього слова спонукати дитину думати, розв’язувати проблеми, відчути свою значимість у житті, зрозуміти, що вона з’явилася на світ, аби залишити по собі добрий слід на землі.

Які ж можливості вчителя рідної літератури для виховного впливу на учнів, на розвиток їхніх творчих здібностей. Таких можливостей чимало.

Одна із них це дати можливість учням займати ініціативну позицію в навчальному процесі, а не просто “засвоювати” запропонований вчителем (підручником) матеріал, перетворювати урок у живе, зацікавлене розв’язання проблем. А це можливо при проведенні і моделюванні уроків – нової форми, іншими мовами, нетрадиційних уроків. В основу їх проведення, це нам твердо треба пам’ятати, мають бути покладені неординарний підхід, незвичайний ракурс, самостійний вибір, цікавий текст, ігрова ситуація. На цьому наголошую недаремно, адже мислення дитини, к зазначав видатний педагог Василь Сухомлинський, починається із здивування, звідси і вимога створення емоційної комфортності.

У кожному віці є свої психолого-педагогічні особливості навчально-пізнавальної діяльності школярів, свої можливості, на які ми не можемо не зважати при вивченні художнього твору на році літератури.

Згідно загальноприйнятої класифікації виділяють такі вікові періоди:

молодший підлітковий вік (5-7 класи);

старший підлітковий вік (8-9 класи);