Барвінковими стежками Тараса Мельничука

Після закінчення школи працює коректором Яблунівської районної газети, зарекомендував себе як фахівець своєї справи. Пізніше їде на заробітки в Комі АРСР, працює лісорубом. Приїздить з лісозаготівлі, і через кілька тижнів – на Донбас. Пізніше – одруження, народжена дочки, знову робота, негаразди в сім’ї, розлучення...

Навчання в університеті, але через за політизованість покидає навчання.

І жить охота, й неможливо.

З таким життям змиритися як?!

Прожив я он, - а ще ж не жив я.

І в цім не лиш моя вина.

Хотілось чесно, принципово,

Та де там принципи оті,

Коли ридає ридма слово

На шибениці золотій.

Весь край, вся Русь – кривава плаха,

Повік з якої не втекти.

Життє моє, підеш ти прахом,

Як скарб загублений в путі.

Іди!... Байдуже... Чорт з тобою...

Мені не жаль убитих літ.

А тільки жаль, що я без болю

Віддам, цей раз нам даний, світ.

В усьому я і все в мені:

І швидкоплинне, й невмируще.

Йти по житті, яке по вогні, -

І не стоптати білі ружі.

І зберегтися в чистоті –

У тій високій, в тій єдиній...