Барвінковими стежками Тараса Мельничука

Тяжко жив і вмирав він тяжко,

Просив синів, щоб його добили.

У світі червона ромашка

Востаннє цвіла йому біло.

Твердо запам’яталася Тарасові батькові слова, сказані в ті хвилини: “Сини мої, якщо ви українці, ви не можете бути ні поляками, ні росіянами”. Тарас зрозумів, що бути українцем – це вище від усіх святинь.

У 1952 р. він закінчив 7 класів Уторопської школи, продовжував навчання у сусідньому селищі Яблуневі. Не всім випадали нагода продовжувати навчання, але Тарас твердо вирішив продовжувати навчання.

Незважаючи ні на що, Тарас закінчив школу на відмінно. Відкрився широкий світ невідомого майбутнього.

Підведення підсумку:

-як навчався Тарас?

-яку рису характеру Тараса ви взяли б для себе?

Лірична пауза (звучить пісня Степана Ткачука “Повези мене, батьку, на Україну”

ІІІ група “У пошуках шляху істини”

Проблемне завдання: Яке життєве кредо Тараса?

“Шукаю дороги, що знає про завтра,

Вірю дорозі, що веде до людей”.

Перед юнаком постало запитання: яку дорогу вибрати собі в життя, щоб гідно пройти її від початку до кінця.

Дороги, як долі, схрещуються.

Котра з них моя? Котра?

Напевно, ота в суперечностях

Як небо нова, і як небо – стара.

А може, дорога моя не визначена?

А може, шукаю дарма?

Тоді мені сили вистачить

Іти по дорозі, якої нема.