Педагогічна діяльність С.Ф. Русової та Г.Г. Ващенка
4. Висока школа: університет, високі технічні школи, педаго¬гічний інститут, академія мистецтв, консерваторія, військова ака¬демія (від 18 до 22—23 років).
5. Позашкільна освіта.
6. Науково-дослідні установи: академія наук, академія педа¬гогічних наук.
Уважний аналіз створеної Г.Г. Ващенком структури систе¬ми освіти у вільній Україні свідчить, що вона в цілому, з ураху¬ванням стану тогочасної відбудови державності, задовольняла б всі потреби державотворення.
Професор Г.Г. Ващенко у своїх працях багато уваги приділяв проблемам виховного ідеалу як меті виховання. В основу ви¬ховного ідеалу він поклав загальнолюдські та національні цін¬ності, моральні закони творення добра і боротьби зі злом, за побу¬дову справедливого ладу, виплеканого на любові та красі.
Ці моральні цінності Г.Г. Ващенко виводить з християнської віри і релігії.
Така спільність, за переконаннями Г. Ващенка, веде людину до виконання подвійної високої мети: служіння Богові й своїй нації. Причому служіння Богові професор Г. Ващенко стверджує як служіння абсолютній Правді, Красі, Справедливості й Любові, а нації як реальній земній спільноті, в якій ці абсолютні вар¬тості мають знайти своє втілення1.
У підручнику для педагогів, виховників, молоді і батьків "Ви¬ховний ідеал" професор Г.Г. Ващенко характеризує різноманітні виховні ідеали, зокрема глибоко аналізує ідеал більшовицький, ідеал націонал-соціалістичного виховання, показує знак рівності між ними як породженням тоталітарних систем.
Критика більшовицького виховного ідеалу Григорієм Ващен¬ком торкається головних тез класової боротьби і комуністичної моралі, які вимагають виховання певних рис характеру для втілен¬ня в життя. Це і є проявом безумовної вірності вченню марксизму-ленінізму на рівні свого роду релігії, що відзначалася ще більшим догматизмом і нетерпимістю до інших. Досить згада¬ти партійні чистки за різноманітні прояви самостійного мислен¬ня або ж ухили, що завершувалися арештами, засланнями, розстрі¬лами, позбавленням громадянських прав.
Г. Ващенко ототожнює колишній російський і радянський патріотизм за своєю реакційною сутністю, адже фактично вихо¬вувалась любов до імперії (російської царської і радянської більшовицької). Обидва ідеали, що випливають із патріотизму російського та радянського, не мають суттєвої різниці, бо у своїй основі містять великодержавний шовінізм, зрощені на ньому і виплекані ним.
Інакше кажучи, радянський патріотизм передбачав (вима¬гав) безоглядну вірність (відданість) рішенням комуністичної партії, її ЦК, вождів, а це, як довела історія, найчастіше було спря¬мовано проти власного народу.
Розвінчуючи реакційну сутність більшовицького та націонал-соціалістичного ідеалів виховання, Г. Ващенко протиставляє їм український виховний ідеал. Зведений ним виховний ідеал українця ґрунтується на двох головних принципах: виховання людини на засадах християнської моралі та на здобутках духов¬ності українського народу. Власне ці принципи складалися упро¬довж століть і є традиційними в житті та побуті українського народу. Традиційними в українського народу є працелюбність, правдивість, жертовна любов до України, людяність, щиросердність і гостинність, вірність і відданість, оптимістичність, замилування до краси і мистецької творчості, до музики, співу, танців; вірність у коханні, статева стриманість і здоровий сімейний побут тощо. Ці риси є основою української ментальності.
Український ідеал формувався протягом багатьох століть, поступово накопичуючи нові й нові якості, ніби зводячи своєрід¬ну піраміду, в основу (фундамент) якої покладено риси княжих дружинників, для яких честь і слава України-Русі були чеснота¬ми лицарства, готового на нові подвиги.
"Ці риси були передані в козацьку епоху нашої історії і віднов¬лені в часи визвольних змагань 1917-1920 pp., a в найновішому часі — в геройській боротьбі ОУН-УПА проти двох окупантів України — червоного і коричневого. Ця геройська постава ха¬рактеризує також засланих борців на більшовицьку каторгу в заполярні холодні простори, де були організовані страйки, незважаючи на жорстокі репресії поліційного управління гулагів. Воркута, Колима, Норильськ і Кінгір, де під гусеницями танків було розчавлено 500 українських жінок. Це ті елементи, котрі складаються у виховний ідеал української людини. Коли в нас відтвориться тип княжого дружинника, тип волелюбного козац¬тва й новітнього воїна УПА, готового до захисту своєї батьків¬щини і її держави, то майбутнє України буде гідне великої куль¬турної нації".Народнопісенний здобуток України, її оксамитові багатства, що становлять золотий фонд виховного ідеалу, знав, любив і ціну¬вав професор Г.Г.Ващенко, вважаючи, що фольклор і художні твори класиків української літератури, мистецтва, разом узяті, розкривають ідеал людини, власне, ідеал українця від давніх часів княжої доби до сьогодення.