Система знання як об'єкт емпiричного аналiзу

Економiю мислення, як принцип пiзнання, Мах вбачає у всiх зак¬нах природи. Так, закон заломлення свiтла при переходi променя з одного середовища в iнше, який виражається однiєю формулою, замiнює собою нескiнченну множину вимiрювань i економiзує роботу мислення, пiзнання. Прояв такої економiї, з погляду Маха, видно у всiх законах сформульованих наукою, котрi зменшують, спрощують та, нiби, пояснюють наукове поняття про свiт.

У свою чергу, орiєнтуватись у навколишньому середовищi ми мож嬬¬мо постiльки, поскiльки можемо обмежити нашi очiкування майбутнiх явищ. Тому сформульованi наукою закони природи - не закони реаль¬¬¬ного свiту, iснуючого об'єктивно i незалежно вiд пiзнання, а обм嬬¬ження, котрi ми накладаємо на нашi очiкування пiд керуванням досвiду - незалежно вiд того, який характер мають цi очiкування ¬¬¬теоретичний чи практичний.

Так чи iнакше, такi мiркування можна визнати своєрiдною варiацiєю на тему "випереджаюче вiдображення"(П.К.Анохiн). Кон¬¬¬цепцiя такого вiдображення мала вельми широкий розголос у серед¬вищi радянських марксистiв.

Однак, стосовно концепцiї взаємодiї з оточуючими речами на пiдставi неусвiдомлюваного "очiкування майбутнiх явищ" можна нагବ¬дати фундаментальне зауваження Р.Декарта, висловлене у свiй час стосовно тези про "намiренне випробування природи" (Ф.Бекон) як основу науки. Декарт поставив питання про джерело "намiрiв": "звiдкiля виник перший намiр щось виробувати?". Свою вiдповiдь на дане питання вiн знайшов у концепцiї "вроджених iдей", яку пер嬬¬важна бiльшiсть фiлософiв оцiнила як вiдступ до мiстицизму.

2. У зв'язку з бiологiчно-економним принципом пiзнання Мах в謬¬суває iнший основний принцип побудови фiзичної картини свiту: знання, як бiологiчно-економне пристосування до середовища i як засiб орiєнтацiї у ньому, досягається чистим описом; а чистий опис усуває з наукового знання пояснення та гiпотези. "Повний найשּׁ¬ростiший опис" не залишає для пояснення мiсця, адже якщо який-н嬬¬будь факт вiдомий зi всiх сторiн, то тим самим вiн вже пояснений i завдання науки вже вирiшене, тобто - будь-яке пояснення зводиться до звичайного опису.

Усунення пояснення з наукового пiзнання та редукування "шляхiв дослiдження" до чистого опису спричинює вiдкидання таких понять, як "атом", "матерiя" тощо, оскiльки, тепер вони постають як гiпос¬¬¬тазованi суб'єктивнi конструкти. Також, так само як i Юм, а пiзнiше Р.Рортi, Мах заперечує об'єктивнiсть причинностi i субс¬¬¬танцiї, але все ж таки стверджує, що бiологiчно-економний принцип i принцип чистого опису знаходяться в "дружнiх стосунках" з наук¬вим знанням, i, зокрема, з фiзикою. Вiдмiннiсть, яку Мах знаходить мiж своїми поглядами та фiзикою, це - "вiра у реальнiсть атомiв". Вiн навiть зазначив, що якщо для фiзикiв ця "вiра" є настiльки важливою, то вiн вiдмовляється вважати себе фiзиком.

Основнi положення вирiшення проблеми спiввiдношення фiзичного та психiчного викладенi Махом у працi "Пiзнання та омана". Вони є досить схожими на "природне поняття про свiт" Авенарiуса. Кожна окрема людина знаходить у собi готовий свiтогляд, у створеннi як¬го вона участi не приймала. З цього свiтогляду починають всi i кожний, i потрiбно розвивати його далi, робити виправлення, корис¬¬¬туючись досвiдом попереднiх поколiнь. Мах цiлком погоджується з Авенарiусом, коли вважає, що подiл свiту на внутрiшнє та зовнiшнє - це наслiдок iнтроекцiї.

Саме спроба емпiрiокритицизму знайти визначення знання у якостi об'єкта емпiричного аналiзу знайшла всебiчну пiдтримку серед рiзних представникiв iндуктивiзму.

Прикладом визначення знання у якостi об'єкта емпiричного аналiзу може слугувати фiлософiя логiчного атомiзму, яка була вперше викладена у книзi Бертрана Рассела "Наше пiзнання зовнiшнь¬¬¬ого свiту як область застосування наукового методу в фiлософiї" (1914), а потiм - у лекцiях "Фiлософiя логiчного атомiзму" (1918). Формування її проходило не без участi Людвiга Вiтгенштейна. У свою чергу, в завершеному виглядi iдеї логiчного атомiзму були виклବ¬денi у "Логiко-фiлософському трактатi" Вiтгенштейна (1922), рук¬пис якого був надiсланий Расселу автором одразу ж пiсля закiнчення першої свiтової вiйни.Для атомiстiв визначальним стало питання: чому всi фiлософськi вчення, що будувались на основi рiзноманiтних "метафiзичних" пол¬жень, неминуче руйнувались? Проблема ускладнювалася тiєю обставн謬¬ою, що нi прагматизм, нi перший та другий позитивiзм, зi своїм тотальним емпiризмом, не здатний заперечити наукового значення "чистої геометрiї", яка не має справи з емпiрично даними предметବ¬ми. Логiка, у свою чергу, може претендувати на певну завершенiсть. В цiлому проблема залишається загальною: як ми приходимо до знан¬¬¬ня, наприклад, геометрiї апрiорi? Вирiзнення логiчної та фiзичної точок зору веде до того, що чиста геометрiя повинна визнаватися апрiорною, але аналiтичною, а фiзична геометрiя (наприклад: Рiмବ¬на) - синтетичною, такою, що спирається на апрiону, але не апрiо𬬬ною.