Конструювання базових значень i смислiв через нову класифiкацiю в наукових дослідженнях
Якщо, за Пуанкаре, вчений не може довiльно створити того вiдн¬шення мiж фактами, яке виражається в формi судження про закон пр謬¬роди, то що ж вiн має на увазi, коли говорить про вiльну творчiсть людського розуму в процесi пiзнання? По-перше, залежнiсть вибору та видiлення тiєї групи фактiв, на основi вивчення зв'язкiв мiж якими формулюється закон природи, вiд творчої проникливостi вчен¬го. По-друге, здатнiсть вченого знайти чи створити математичний апарат, необхiдний для наукового вираження якої-небудь природної закономiрностi. По-третє, спроможнiсть висунути узагальнення, яке є результатом складних логiчних операцiй, а не простого спостер嬬¬ження фактiв. Таким чином, йдеться про виявлення рис, що характ嬬¬ризують дiйсну активнiсть мислення вченого в процесi пiзнання.Особливе значення у вирiшеннi проблеми конструювання базових значень i смислiв через нову класифiкацiю мають дослiдження польського логiка Казiмежа Айдукевича. Його "радикальний кон¬¬¬венцiоналiзм" є в однаковiй мiрi спорiдненим i з кон¬¬-венцiоналiзмом, i з неопозитивiзмом - свої витоки вiн бере в них обидвох. Погоджуючись, що наше знання спираєтьмя на конвенцiю i є суто умовним погодженням, вiн вбачає суть цiєї конвенцiї у виборi певної мови i пов'язаного з нею поняттєвого апарату "картини свiту".
Пiдкреслення значення мовного аналiзу для фiлософiї поєднує "радикальний конвенцiоналiзм" з неопозитивiзмом Вiденського Кола, що зовсiм не дивно - адже Айдукевич належав до Львiвсько-Варшавсь¬¬¬кої школи фiлософiв, яка багато в чому пiдтримувала погляди вiденцiв. I для iндуктивiстiв, i для методологiчних кон¬¬-венцiоналiстiв наявна спiльна проблема. Якщо мова є вирiшальним фактором у процесi мислення, то вибiр мови має вирiшальне значення для зображення свiту. Тодi конвенцiя означає, власне кажучи, лише вибiр мови. Але для iндуктивiстiв проблема такого вибору за межами їх методологiї; епiстемологiчна проблема.
Саме стосовно вирiшення проблеми мiсця конвенцiї розвиває свої думки Айдукевич. Вiн дещо видозмiнює її таким чином: концепцiя "логiчного синтаксису мови", що обстоювалась у певний перiод тво𬬬чостi Карнапом, є обмеженою, а тому слiд перейти вiд аналiзу син¬¬¬таксису виразiв до аналiзу значень виразiв - тобто до семантики. Зауважимо, що таким самим пiзнiше був пiдхiд i самого Карнапа.
Айдукевич прагне не розривати синтаксис i семантику, а водночас з логiчним синтаксисом ввести до аналiзу мови i семантику. Тодi фiлософiя стає для нього розширеним "аналiзом мови", а наука ¬¬¬функцiєю мовних конвенцiй.
Основне положення "звичайного" конвенцiоналiзму, на думку Айд󬬬кевича, звучить так: "...iснують проблеми, якi досвiд неспроможний вирiшити, допоки не буде введена довiльно прийнята конвенцiя, яка тiльки й в змозi у поєднаннi з даними досвiду вирiшити проблему. Судження, що здiйснюють це вирiшення проблеми, таким чином, не нав'язуються нам винятково досвiдом; їх визнання залежить частково вiд волi, поскiльки ми можемо довiльно змiнити конвенцiю, яка сприяє вирiшенню проблеми, а тим самим ми прийдемо до iнших су䬬¬жень"[5.-str.6].
Своє завдання Айдукевич вбачає в узагальненнi та радикалiзацiї цього положення слiдуючим чином: "...ми хочемо висунути й обгрун¬¬¬тувати твердження, що не лише деякi, але всi судження, якi ми ви第¬начаємо i якi складають все наше зображення свiту, не є ще одно第¬начно визначеними через данi досвiду, а залежать вiд вибору п¬няттєвої апаратури, при допомозi котрої ми вiдображаємо данi досвiду. Цю поняттєву апаратуру ми можемо, однак, вибрати такою чи iншою, завдяки чому змiнюється i все наше зображення свiту. Це о第¬начає, що допоки хто-небудь користується певною поняттєвою апарବ¬турою, до тих пiр данi досвiду приводять його до визнання певних суджень. Цi данi досвiду не змушують, однак, його абсолютним чином до визнання цих суджень, адже суб'єкт може звернутись до iншої п¬няттєвої апаратури, на основi якої цi ж самi данi досвiду не зм󬬬шують вже його визнати цi судження, бо в новiй поняттєвiй апарବ¬турi ми вже не знаходимо бiльше цих суджень" [5.-str.8].
Аналiзуючи наведенi самовизначення не важко помiтити, що Айд󬬬кевич вiдразу ж чiтко вiдрiзняє себе вiд попереднього кон¬¬¬венцiоналiзму. Якщо останнiй звертався по допомогу до довiльно уꬬ¬ладених угод як засобiв пiзнання лише в деяких випадках, то "рад謬¬кальний конвенцiоналiзм" є радикалiзованим у тому вiдношеннi, що вiн бачить в них потребу при будь-якому судженнi. Тому все зоᬬ¬ражння свiту залежить вiд умовного вибору певної поняттєвої апарବ¬тури, а оскiльки цей вибiр є конвенцiональний, то отримане нами зображення свiту є цiлком довiльним творiнням розуму [Див.:6].
Для точного розумiння намiрiв "радикалiзацiї" у Айдукевича н嬬¬обхiдно розглянути ту термiнологiю, яку вiн використовує. Це п¬легшується тiєю обставиною, що виклад "радикального кон¬¬¬венцiоналiзму" сам Айдукевич зробив у працi "Образ свiту i понятт¬¬¬єва апаратура", а термiнологiчний аналiз - у книзi "Наукова перс¬¬¬пектива свiту".
Полемiзуючи з Карнапом, Айдукевич висуває тезу, що для одно第¬начного визначення мови необхiдно не тiльки вияснення запасу слiв даної мови та правил її синтаксису, але й вказiвка на спосiб, при допомозi якого ми в данiй мовi надаємо словам та виразам того чи iншого смислу. Правила приписування словам та виразам значень А鬬¬дукевич називає правилами смислу. На його думку, iснують три види таких правил: