Художні особливості тобівок на Гуцульщині ХІХ – ХХІ ст

Також зустрічаються тобівки декоровані медальйонами. Прикладом є тобівка оздоблена медальйоном із зображенням польського короля Зігмунда ІІІ. (Рис. 19)

Народні майстри глибоко розуміли органічний зв’язок орнаменту з формою та фактурою виробу, співвідношення орнаменту і загальної площини. Бралося до уваги те, яке місце і положення займатимуть ці вироби в комплексі ансамблю одягу. Так, чоловічі тобівки призначені для ношення на ремені, оздоблювали тільки з одного боку, за формою виробу, у стрічковій або концентричній композиції. В декоруванні ременів орієнтувались насамперед на повздовжні ряди прикрас – це диктувала сама форма виробу. Поблизу пряжок, тобто на найвиднішому місці, орнамент ускладнювався різними за технікою і матеріалом узорами.

Розділ 3

Гуцульські тобівки у збірці Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

ім. Й Кобринського та Косівського музею народного мистецтва і побуту Гуцульщини

Народна творчість широко популяризується. Унікальні зібрання творів старо¬винного та сучасного народного мистецтва зберігаються в Київському музеї на¬родного декоративного мистецтва, Львівському музеї етнографії та художнього промислу, Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.. Й Кобринського, Косівському музеї та ін. При¬рода народного мистецтва, діалектика його розвитку в найрізноманітніших генетичних і функціональних зв'язках із своєю добою, особливості його образ¬ної мови стають предметом дослідження радянської науки. [11]

Коломийський та Косівський музеї – одні з відомих мистецько-культурних закладів Івано-Франківської області. Колекція виробів зі шкіри тут порівняно невелика. У збірці є чимало жіночих нашийних прикрас для одягу, тобівок, поясів. Багатство композиційних вирішень, прийомів, обробки цих виробів свідчить про великий талант народних майстрів, їхню фантазію, вміння у простому відтворити прекрасне. [3]

Основною частиною Коломийського та Косівського музеїв, як і заведено, є зали, де виставлено експонати для огляду відвідувачами. Це – експозиція , обличчя музеїв. Тут показано все найкраще, найхарактерніше для історії розвитку народного мистецтва.

Крім експозиції, як і в кожному музеї, є ще фонди, або запасні приміщення, де зберігається більшість творів народного мистецтва, які не експонуються з різних причин для загального огляду. Зібрати найцінніші народні твори, створити відповідні умови збереження та передати ті цінності майбутньому поколінню. Фонди – це база, яка є джерелом великої наукової праці для кожного мистецтвознавця, художника, студентів художніх інститутів, для всіх, хто цікавиться народним мистецтвом. [13]В залі представлені гуцульські шкіряні пояси, оздоблені металом. Широкі пояси-череси на чотири, п'ять і більше пряжок робили переважно з грубої шкіри і прикрашали тисненням, візерунками — «поясками», «дужками», а по краях — плетінкою з кольорових шкіряних поясочків. Пояси пізнішого часу, так звані букурійки, оздоблені бакунтовими ґудзиками — бобриками і тонко гравірованими пряжками.

Відомими майстрами виготовлення таких поясів були Ілько Дмитрович Кіщук (1874—І945) з села Річки, Микола Федорович Медвідчуй (1880—1946) з села Снідавки, Лукин Петрович Миклащук (1911— 1960) з села Брустурова Косівського району. Згадані пояси можна оглянути у вітрині.

Художньо оздоблені металеві де¬талі використовувалися для прикра¬шування чоловічих шкіряних тор¬бин — тобівок і ташок. Зразки їх експонуються в залі.

Відомим майстром шкіряних виро¬бів був Федір Васильович Якіб'юй (1879—1957) з села Снідавки Косівського району. З його неповтор¬ним мистецтвом можна ознайоми¬тись в музеї. В Коломийському музеї народного

мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.. Й Кобринського зберігається тобівка цього майстра. (Рис. 20)

Форми тобівок XVIII ст. квадрат¬ні (Рис. 21), в XIX і на початку XX ст.— півкруглі і багатше оздоблені. (Рис. 22)

Тобівки і ташки прикрашували ме¬талевими капсулами — бобриками та металевими фігурними бляшками з гравірованим або тисненим орна¬ментом. [14]